Віднедавна на обійсті жителів селища Хотінь Сумського району Миколи і Людмили Петленків мешкає лелека, який завдяки собачій кмітливості й людській доброті залишився живим і нині набирається сил. Ця історія трапилася наприкінці червня, саме після буревію.
За словами Миколи Михайловича, вранці він ішов на прогулянку разом із домашнім улюбленцем німецькою вівчаркою Джеком. Псові, попри миролюбний характер, чомусь не подобаються кури і коти, хоч до решти живності ставиться цілком лояльно. Наприкінці городу собака напружився і спробував потягти господаря вбік, до кущів. Але той не піддався і йшов далі до водонапірної вежі, на вершечку якої лелеки облаштували гніздо. Уже кілька років птахи виводять тут малят. Ось і минулого березня оселилися.
Коли повертали додому, Джек знову на тому самому місці спробував завернути.
Одвівши собаку додому, Микола Михайлович повернувся і зазирнув у кущі. Там побачив маленького бузька із… зв’язаними ногами і підв’язаним крилом. Мабуть, лелеки-батьки десь знайшли тоненьку вірьовку і доправили на вежу як матеріал для гнізда. А малюк у ній заплутався і борсаючись випав додолу. Видно, вдарився добряче. «Ось тобі й Джек, — подумалося. — Виходить, не помилився — відчув птаха».
Забравши лелеку, відніс додому. Разом із дружиною напоїв пташку, дав хліба, трішки риби. Найду назвали Бузею, бо не могли визначити, якої статі. Хоч пізніше, коли Бузя став вимагати їжу, запідозрили: мабуть, парубок, бо доволі безцеремонний і безапеляційний.
Ось так і живе Бузя на обійсті — у літньому душі, який слугує йому і за спальню, і за кухню. За місяць зміцнів, уже й поривається летіти, але господарі бояться відпускати. А що ж батьки малюка? Схоже, не переймаються долею синочка: жодних ознак занепокоєння.
А тим часом Микола з Людмилою чекають дня, щоб передати Бузю законним батькам.
Ми в Google+