Гібридна війна на сході України поставила перед істориками  складне завдання: осмислити в новому контексті місце  і роль регіонального чинника в генеруванні напруги на цивілізаційних стиках і пограниччях. У тому, що такий пошук немислимий без опори на так званий колективний резонанс, науковці впевнилися, провівши в 2014 році всеукраїнську наукову конференцію «Дослідження сходу і півдня України в історичній ретроспективі» і видавши за її матеріалами монографію.

Наступним кроком стало чи не перше у вітчизняній історіографії комплексне осмислення південного регіону в монографії Ярослави Верменич «Південна Україна на цивілізаційному пограниччі». Принципова новизна проекту полягає у представленні соціокультурного портрета регіону в понад двох з половиною тисячолітньому хронологічному діапазоні.

Особливості соціонормативної й політичної культури в цьому регіоні, включно з грунтовним аналізом причин, що призвели до  збройного протистояння, простежено на матеріалі Донбасу. Те, що всі ці процеси і явища розглянуто у міждисциплінарному контексті дослідження погранич, дало змогу науковцям вийти поза межі традиційної логіки національної і країнознавчої онтології тощо. 

Також в епіцентрі роздумів істориків опинилася проблема вітчизняного інформаційного середовища, засміченого штампами й міфами, що впродовж усіх років незалежності справляли руйнівний вплив на суспільну свідомість. Розвінчанню тієї її частини, яка безпосередньо стосується Донбасу, присвячено монографію Лариси Якубової та Станіслава Кульчицького «Донеччина і Луганщина у ХVІІ—ХХІ ст.: історичні фактори й політичні технології формування особливого та загального у регіональному просторі». У ній на великому фактичному матеріалі проаналізовано глибинні причини й  витоки донбаської кризи.

Актуальність дослідження обумовлена тим, що у фокусі уваги опинилася регіональна спільнота з  притаманними лише їй соціальними характеристиками. На цьому шляху автори намагаються знайти відповідь на запитання: як, коли, чому регіон, який разом з національно-демократичними силами на початку 1990-х гартували український суверенітет, перетворилися на його антитезу?

Було б ідеально, аби науковці на цій основі могли запропонувати владі чітку відповідь, як органічно й надійно інтегрувати Донбас в український державний організм. Поки що вона надто загальна: будувати економічні й культурні містки, вести наполегливу боротьбу за душі людей. Для цього насамперед треба грамотно провести децентралізацію, подбавши про те, щоб вона сприяла зміцненню доцентрової потуги державного центру. Але не обмежувальної, а передовсім об’єднавчої, культурної. Тому як наступний крок науковці планують ретельне дослідження регіоналізму як суспільного феномена — з усіма його невдачами й вадами, з виходом на прогнозну аналітику.

З працями, підготовленими в Інституті історії України, читачі можуть ознайомитися на сайті http://www.history.org.ua. 

Сергій ДМИТРУК
для «Урядового кур’єра»