У Черкаському обласному художньому музеї триває виставка графічних робіт київської художниці та поетеси Євгенії Васильченко «Краплини з намиста». Її творчий шлях розпочався з ілюстрацій до відомих поетичних творів. Згодом вона й сама почала писати вірші і робила замальовки до них. Усього в доробку художниці кілька сотень графічних зображень. На виставці представлено понад 70 робіт мисткині різних років. Кожен твір художниці супроводжують її власні поетичні рядки.
На цьому, власне, можна було б поставити крапку, якби не заява поетеси: «Я втомилась від життя, й сни мене не забирають в небо… Так звично реагую на запахи і звуки…І новизна емоцій шквалу не народить… І взагалі-то — де вона?.. Й невже тих лавок, що біля під’їзду, фатум усе ближче?..» Зовсім не хочеться бачити таку привабливу жінку серед бабусь, бо, як сказав поет, «про старість нас думка й у сні не проймає, бо її і в природі немає». Інша справа — осінь. «Вікно відкрию, душу в холод опущу… В жовтавий і зелений кольори назустріч гелікоптерів кружлянню…» Це вже вона, Євгенія Васильченко, з властивим художниці баченням світу, в якому «переплелися душею тонкою й прозорою і сонця промінь, і листок».
Це не перша виставка робіт Євгенії в Черкасах. Дуже незвичайна виставка. Талановита. Емоційна. Тонка. Як і сама художниця. Хочеться ще й ще дивитися на ці роботи, позначені настроєм, роздумами, асоціаціями. Безвиході в її творах немає. То тільки мимовільний порив, настрій — як подих осіннього вітру.
Ми в Google+