Фестиваль «Мости над Россю» колись започаткували як спосіб силою мистецтва пробудити громадськість на захист мальовничої річки Рось та навколишнього середовища від губителів природи. Але з плином років він переріс у справжній мистецько-екологічно-патріотичний  конкурс. Ним жваво зацікавилися  співаки з трьох областей — Черкаської, Київської та Кіровоградської, які й представили нещодавно на суд глядачів та журі свої твори.

Першу нагороду за найкращу лірико-патріотичну пісню пам’яті засновника фестивалю Володимира Онищенка вручили ансамблю «Надвечір’я» з села Вергуни Черкаського району. Всіх підкорила сумна і правдива авторська пісня «Корсунь-Шевченківська битва», яка закінчується закликом до російських матерів припинити війну. Зачарував своїм мистецтвом колектив, очолюваний самодіяльним композитором, директором дитячої школи мистецтв з

м. Мала Виска на Кіровоградщині Петром Лойтрою. Камерний хор, ансамбль, дует і звучний голос соліста давно припали до душі корсунцям. Два десятиліття композитор підтримує зв’язки з місцевими поетами, написав багато пісень на їхні вірші. А кращу пісню про Рось заспівав гурт «Інтегро» з Черкас. Диплом І ступеня журі вручило керівникові Людмилі Гончаренко. Гран-прі заслужено одержав черкаський чоловічий квартет «Орфей» та Тетяна Куля зі Шрамківки. Пісні на конкурсі лилися потужною рікою — гарні й мелодійні, як сама Рось. Окрасою гала-концерту стали виступи професійних співаків: уродженця Корсунь-Шевченківщини Олеся Харченка, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії; бандуристки Світлани Мирводи, заслуженої артистки України; Олександра Дзюби, народного артиста України та членів журі — черкаського тріо «Барви».

Окрім піснярів, на фестивалі відзначали й тих активістів, які працюють над оздоровленням довкілля.

Таку нагороду з рук голови районної організації Всеукраїнської екологічної ліги Олександра Майдаченка одержала учасниця «Мостів над Россю» Ніна Іваненко. Вона дбайливо доглядає, обсаджує квітами джерело, яке напуває півміста. Фестиваль, який відбувся цього року вже водинадцяте, підтвердив, що джерело народної творчості справді невичерпне.