Дарма кандидати в місцеві депутати не вносять у свої програми екологічних питань. Адже серед нагальних проблем регіонального і державного рівня українці вказують засмічення природи побутовими відходами (59%), забруднення атмосфери шкідливими викидами (44%), неякісну воду (42%). І управління відходами, і забезпечення якісною питною водою українське законодавство покладає саме на місцеву владу. А важливість чистого повітря після масштабних пожеж розуміє навіть дитина. Тож майбутнім народним обранцям варто уважно вчитатися у результати дослідження, яке провели Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова. Екологічну частину опитування здійснено на запит Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина».

Депутати місцевих рад часто відмахуються від питань управління відходами, поліпшення якості води, чистоти атмосфери, мотивуючи це тим, що на їх вирішення потрібні значні кошти і тому ними має опікуватися держава. Насправді це далеко не завжди так. Опитування показало, що 41% українців готові для поліпшення екологічної ситуації сортувати побутові відходи. Це означає, що бізнес на відходах можна зробити вигідним, адже відсортоване сміття має набагато вищу цінність. Потрібно лише побороти корупцію в цій сфері, а не їздити рік у рік «по досвід» на сміттєпереробні підприємства то однієї, то іншої країни, як це вже два десятки років роблять, наприклад, київські чиновники.

Відчутно менший сегмент населення стурбований наслідками Чорнобильської аварії (32%), проблемою знищення лісів та резонансною у глобальному вимірі проблемою зміни клімату (29% та 28% відповідно). Щодо лісів цифри дивують, бо, судячи з дописів у соцмережах, масштабне вирубування дуже турбує людей. Щоправда, нерідко тривогу викликають і планові, цілком законні рубки. Але через майже повний брак бажання у лісівників спілкуватися з громадянами ми просто не знаємо ні намірів, ні планів працівників лісового відомства.

Сумно й те, що «шлунок» для українців все ще важливіший за «бронхи». Більша частина населення не розглядає екологічну складову як невід’ємну компоненту поняття сталого розвитку суспільства. Натомість громадяни розуміють сталий розвиток переважно як результат зростання економіки або ВВП (52%). Водночас як «врівноваження інтересів економіки, екології та суспільства» в контексті розуміння поняття сталого розвитку відзначають лише 27% опитаних. У наших мізках важко приживається те, що без їжі людина може прожити і місяць, а без повітря не протягне і трьох хвилин.

Дивує й те, що в побутових розмовах люди постійно нарікають на якість довкілля, але не ремствують, спілкуючись із соціологами. Кухонний синдром, коли весь критицизм залишається за обіднім столом, виявляється і в питанні обстоювання своїх екологічних прав. Опитування засвідчило, що активними учасниками екологічного руху визнав себе лише 1% українців. Так само майже нема в населення досвіду захисту екологічних прав, про що заявили 93% респондентів.

Трохи втішає наша готовність вживати певних заходів у побутовому житті, що можуть позитивно впливати на екологічну ситуацію. Так, економно використовувати світло, воду та електроприлади готові 73% опитаних. Майже половина респондентів висловила готовність купувати енергоощадну техніку (46%) та утеплювати житло (51%).