Яку роботу сьогодні реально знайти в Києві приїжджому? Про це «Урядовий кур’єр» поцікавилися у людей з провінції, котрим вдалося вдало влаштуватися в столиці.

Сергій переїхав сюди два роки тому з Вінниці. «Дізнався про непогані умови роботи в службі таксі й вирішив ризикнути, — розповідає чоловік. — Не все виявилося так, як обіцяли. Чималі витрати на обслуговування машини лягли на мої плечі. Щоправда, завдяки сайту http://rb-auto.com.ua/volkswagen/caddy зміг вигідно купувати запчастини для свого Volkswagen Caddy. Завжди були в наявності потрібні деталі, великий вибір як нових, так і вживаних запчастин, і швидка доставка. А ремонтувати доводилося багато — самі знаєте, які в Києві дороги. Завдяки фахівцям із «Автозборка РБ-Авто» мій автомобіль був завжди «у формі». Адже запчастини для Volkswagen Caddy купляв без посередників, за вигідною ціною. Зрештою, не шкодую, що наважився на переїзд — нині вистачає коштів і на оренду квартири, і на життя».

30-річна Златослава переїхала до Києва п'ять років тому.

«Я працювала звичайним барменом в Івано-Франківську в кафе на вісім столиків, — пригадує Злата. — Перебралася до Києва, бо тут більша зарплатня. Для порівняння, якщо вдома отримувала три тисячі гривень на місяць, то у Києві — десять тисяч. Спочатку працювала адміністратором, але вже за кілька місяців мене призначили директором ресторану. Тепер моя посада — керуюча рестораном. Моя робота полягає у тому, що я відкриваю ресторанні заклади «з нуля», «ставлю їх на ноги», а потім віддаю власникам. На місяць отримую приблизно 20 тисяч гривень. Це непогана зарплатня. Та треба зауважити, що я й витрачаю 15 тисяч гривень на місяць. Адже життя у столиці дороге. Оплата оренди квартири та інші побутові витрати, одяг, проїзд, їжа…

За словами Златослави, у ресторанному бізнесі в Києві у дефіциті офіціанти та посудомийки. Цю роботу ви знайдете завжди. Але вона «не з медом».

«Офіціанти зазвичай отримують мінімальну ставку, тож виживають на чайових, —розповідає жінка. — При цьому треба дуже напрацюватися. Тому дуже часто офіціанти «мігрують» у пошуках кращих ресторанів, де залишають більше чайових.

Програміст Максим переїхав із Західної України до Києва три роки тому. Його запросила на роботу фірма, яка працює у галузі комп'ютерних технологій. Чоловік каже, що платять у великих містах «айтішникам» у півтора-два рази більше, ніж у провінції.

«Якщо у Чернівцях програміст отримує у середньому дві тисячі доларів на місяць, то в Києві чи Одесі — 3-3,5 тисячі доларів, — розповідає Максим. — Чому так? Можливо, тому, що у Чернівцях дуже мало комп'ютерних фірм. Через це не виникає нормальної конкуренції. Тож дозволяють платити менше.

За даними сайтів пошуку роботи, найбільш затребуваними в столиці є ріелтори, продавці-консультанти, фінансові консультанти. А ще — менеджери з продажу, оператори кол-центрів, бухгалтери, медичні представники, офіціанти, швачки, бармени, програмісти, кухарі, маркетологи. Цікаво, що більшість цих вакансій пропонують людям без досвіду, студентам, яких готові навчатися. Тобто це робота для молодих. Також часто трапляються запити на працівника зі знанням англійської мови. За це відповідно кілька тисяч «накидають» зверху.

Дмитро МАЗНИК
для «Урядового кур’єра»