ФУТБОЛ. Захисник харківського «Металіста» Сергій Пшеничних поділився настроєм перед першим матчем у чвертьфіналі Ліги Європи проти португальського «Спортинга», передає ТСН з посиланням на СпортСегодня. 

– У команді багато латиноамериканців, які, здається, готові за будь–якого рахунку насолоджуватися самою грою, а вже потім думають про результат. На твій погляд, «Металісту» це не заважає?

– Абсолютно. Наш вихід в 1/4 Ліги Європи показує, що результат для всіх в колективі має значення. А що до манери гри, то заради такого футболу вболівальник і йде на стадіон. Заповнені трибуни нашої арени говорять багато про що.

– В 1/4 ЛЄ «Металіст» чекає лісабонський «Спортинг». Задоволений таким жеребом?

– З одного боку, добре, що в турнірі вже не залишилося команд з Манчестера, зустрітися з якими навряд чи хто хотів. Але, з іншого боку, одну з них – «Сіті» – за бортом залишив саме «Спортинг».

Це говорить про його силу. Втім, жереб міг вибрати нам і гірший варіант. А з лісабонцями грати можна. Шанси пройти до півфіналу є. Добре, що перша гра – в Португалії.

– Гравців «Спортинга» називають левами. А з ким би ти порівняв футболістів «Металіста»?

– У нас клубний талісман тхір. Так що – ми тхори. А тхір – така тваринка, що своє бере не силою, а розумом, спритністю, кмітливістю і хитрістю.

– Чимось «Спортинг» схожий на обіграний в 1/8 «Олімпіакос»?

– «Олімпіакос» мені дуже сподобався потужністю і дисципліною в обороні. Але впевнений: «Спортинг» не буде слабим за греків.

– Зізнайся, Девічу, який не реалізував пенальті у Піреї, після гри в роздягальні дісталося?

– А навіщо, адже саме він у підсумку став автором переможного гола. Підсумковий результат все окрасив. Сам Марко жартував, мовляв, все ж завершилося так, як треба.

– Нинішній «Металіст» – божевільний інтернаціонал. Чи складно почуватися своїм у такому колективі?

– Абсолютно не складно. Всі наші легіонери – нормальні хлопці. Не позбавлені почуття гумору, вміють здорово відволікатися від напруженого графіка матчів.

Переключаються вони швидко, цим затягують з собою і допомагають налаштуватися на наступну гру. Заводіями у них, як правило, виступають то Бланко, то Торрес. Може «почудити» і Торсільері, який відповідає за музичну колонку, яка супроводжує нас всюди.

– Латиноамериканці називають один одного переважно на прізвиська. Крістальдо – Чуррі, Бланко – Чакі. Мабуть, і іншим гравцям вони їх придумали?

– Мене, наприклад, частенько називають ім'ям, чимось схожим на «Піші». Точно я сказати не можу, оскільки вимова у них досить – таки своєрідна.