Апеляційний суд Запорізької області розглянув скаргу прокурора щодо виправдання голови однієї з сільрад місцевого Веселівського району, який, на думку прокурора, незаконно видав акт на користування земельною ділянкою, на якій розташований археологічний курган — пам’ятка історії. Річ у тому, що суд першої інстанції виправдав голову сільради, а апеляційний суд скаргу прокурора залишив без задоволення, вирок суду — без змін. Не справдилися сподівання прокурора, щоб «і кози були цілі, і вовки ситі».

На суді голова сільради пояснив, що акта на землю, на якій, як згодом виявилося, була пам’ятка історії — узагалі не видавав, а підписала документ на передачу землі секретар сільради. Секретар, у свою чергу, цього не заперечувала, додавши тільки, що робила вона це за вказівкою керівника. Мовляв, вона незацікавлена особа. За даними експертизи, документ справді підписала секретар сільради, яка раніше працювала головою сільради, тобто була добре обізнана, що вже не має права підписувати держакти на землю. Так жодних доказів протиправної діяльності голови сільради суд не отримав.

— Натомість як обвинувачення вимагало притягти голову до відповідальності, — коментує ситуацію суддя Запорізького обласного апеляційного суду Вадим Мульченко, який заслуховував цю справу. — І коли немає за що зачепитися, вигадали, що, наприклад, суддя районного суду був упереджений. Тоді чому прокурор не заявив йому відводу, бо всі інші клопотання прокурора цей суддя задовольнив. При цьому апеляційний суддя також розповів, що зібрані слідством матеріали лише підтверджували невинуватість голови сільради, який почав свою трудову діяльність водієм у колгоспі, вивчився, громада обрала його головою, має державні нагороди за сумлінну працю.

— Після того як його виправдав суд першої інстанції, — продовжує Вадим Мульченко, — прокурор надіслав до нас апеляційну скаргу на упередженість судді. При цьому він просив мене зробити так, щоб «усім було добре», — призначити голові сільради умовний термін покарання, не думаючи, що ця поважна людина похилого віку все життя пишалася своєю роботою. І раптом її засудять?

Підтримуючи невинуватість чоловіка, апеляційний суддя також розповів, що нині обов’язково здійснюють аудіозапис судових процесів, прослуховування якого остаточно розвіяло  його сумніви, бо жодних підстав вважати суддю упередженим не було. Більше того, суддя запропонував обвинуваченому  «за сплином строку давності» (подія сталася 2001 р.) закрити справу. Та на це не погодився підсудний, бо визнав би тоді свою провину. Забув прокурор і про те, що, згідно з новим КПК, суддя повинен дотриматися принципу змагальності обвинувачення та захисту. Тобто, на думку апеляційного судді, свої недоліки прокурор хотів перекласти на плечі райсудді.

— Тут на перше місце виходить психологічний чинник, — сказав Вадим Мульченко. — На людину, яка все життя чесно працювала, хотіли повісити чужий злочин. Прокурор написав, що, мовляв, суд дав хибну оцінку свідченням секретаря. Ще під час розпаювання  КСП відповідний проект замовили в дослідному інституті, який і прогавив під час визначення ділянок цей курган. Голова сільради підписав тоді 26 державних актів. Навіщо йому просити підписати 27-й акт свого секретаря? А психологічна складова полягає в тому, що для деяких правоохоронців показники важливіші за людські долі. Я не кажу про всіх, однак деякі з них дуже цим грішать.