40 РОКІВ З ДНЯ СМЕРТІ МУСИ МАМУТА

ПОДВИГ. Кримському татарину Мусі Мамуту було лише 13 років, коли його родину разом з усім корінним народом півострова депортували. Четверо молодших братів і сестер хлопця померли від голоду, а він дивом вижив, бо відразу після переселення до Узбекистану пішов працювати вантажником на пункт приймання бавовни.

Муса Мамут мріяв про повернення до рідного Криму, що начебто стало можливим після офіційної реабілітації кримськотатарського народу восени 1967 року. Однак відновивши на словах права безпідставно репресованих, влада таємним циркуляром заборонила прописувати їх на півострові.

Отож навіть придбавши хату в селі Беш-Терек, перейменованому в Донське, родина Мамута опинилась у становищі безпритульних. За порушення паспортного режиму батькам трьох малих дітей присудили по два роки ув’язнення. Єдиним послабленням став умовний термін для матері.

23 червня 1978 року до будинку родини Мамутів, глава якої вже відбув термін покарання, прибула міліція для повторного арешту «рецидивіста». На знак протесту глава родини облився бензином і підпалив себе. Через п’ять днів мученик помер у лікарні, ставши символом незламного прагнення кримських татар повернутись у рідний край.