Історія кінотеатру «Жовтень» закарбувала в собі історію країни з уособленням новітніх антагоністів від професіоналів-рейдерів до головотяпів-гомофобів, які підпалили рік тому найстаріший у столиці кінотеатр. Рейдери завдяки вручанню громадськості відступили, а палії відбулися умовними термінами — 2 і 3 роки.

«Жовтень» побудували за проектом архітектора В. Рикова всього за рік і відкрили 1930-го. Після війни добудували зал, у 1980-х будівлю оновили. Саме рік знадобився сучасним будівельникам, щоб на минулому тижні можна було святкувати входини в мистецький заклад. Каталізатором прискорення відбудови став тиск громади Києва.

Споруда зберегла конструктивістський стиль зовні та посвітлішала до елегантного сірого. Зсередини вона за рахунок перенесення службових приміщень набула просторішого сучасного інтер’єру. А ось ціни на квитки, кажуть, буде підвищено. А це істотно, бо серед тисячі тих, хто прийшов на відкриття, була й пенсіонерка, яка уточнювала, що сеанси в «Жовтні» були найдешевші. В 2014 році кінотеатр відвідали 150 тисяч глядачів.

Попередньо планували відкрити «Жовтень» напередодні кінофестивалю «Молодість». Але політики змінили термін. Здати будівлю поспішали під вибори, тож головним кінематографістом на відкритті став столичний міський голова. Київська влада надала на відбудову 52 мільйони гривень. Як пожертви було зібрано ще 200 тисяч. Але й цього було недостатньо для сучасного обладнання і наповнення інтер’єру. Зазначу, що, попри судову тяганину, кінотеатр залишився в комунальній власності.

У натовпі вгледів письменника Андрія Кокотюху. Що для нього відбудова «Жовтня»?

— Відновлення справедливості. Не можна палити кінотеатри. Найяскравіше враження я отримав від українського фільму «Плем’я». Я зробив внесок в іменне крісло «Плем’я», — сказав мені письменник.

Зазначу, що всього в кінотеатрі приблизно 100 іменних крісел, які поліпшили фінансовий стан відбудови.

Голова Держкіно Пилип Іллєнко розмірковує: «По-перше, для мене жовтень — це місяць, по-друге, — кінотеатр, де можна переглянути фільми, які не йдуть у широкому прокаті. Головне, щоб кінотеатр був доступний для українських фільмів».

Що нове? У просторому фойє працює гардероб. На стіні коло нього — біла інсталяція з минулого побутової техніки. Туалет із графічними зображеннями кіносуперменів. На підлозі біля брутально-неоконструктивістської кав’ярні накреслено зірки визначних українських і російських кінематографістів.

Кожний зал має свій колір стільців. Червоний збільшено до 414 місць. На другому поверсі до темно-синього залу «Аншлаг» веде коридор із фотографіями світових зірок, а у передпокої — стіна із портретами українських акторів, де акцентовано на творчості Олександра Довженка.

У малому залі 198 місць. А ще є 4 відеозали. Тепер їх зручніше відвідувати громадянам з обмеженими можливостями. Відкрито конференц-зал, змонтовано потужну систему вентиляції. Технічне обладнання — це проблема товариства «Кіноман» — орендаторів кінотеатру на чолі з Людмилою Горделадзе. Для цього знайдено шість мільйонів гривень.

«Жовтень» відкрили документальним фільмом, хоч планували відкрити новим українським повнометражним. Увечері за запрошеннями було показано фільм «Юність» режисера Паоло Соррентіно з конкурсної програми Канн. До речі, ним планували відкрити «Молодість», але за показ прокатники запросили тисячу євро. Тема фільму — роздуми на курорті в Швейцарії голублених долею друзів — відомого композитора і режисера — про європейську цивілізацію. Герої дивуються несправедливості цього світу. В головних ролях сер Майкл Кейн, Харві Кейтель, Джейн Фонда.

Глядацький зал заповнили здебільшого меценати, волонтери «Врятуй «Жовтень» та будівельники.

 

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»