Журналістика в тільниках знову на плаву
Днями у Всесвітньому клубі одеситів презентували збірник «Морська журналістика України в особистостях і текстах». Видання вийшло скромним накладом 400 примірників, утім, воно, по суті, ознаменувало початок реальних справ Асоціації морських журналістів, створеної в Одесі торік восени. Збірник містить 34 статті, написані усіма учасниками нової спілки. На трьох сотнях сторінок — усі 25 років морської галузі незалежної України. Період складний, позначений і відверто ганебними подіями, як-от знищення найбільшого в Європі Чорноморського морського пароплавства.
«Тим більше слід писати про море!» — наполягає віце-президент Всесвітнього клубу одеситів Євген Голубовський. Мовляв, саме тепер, коли доля морської України все ще викликає побоювання, слід зберігати особливу пильність. І принагідно засвідчувати, що в морському варіанті Україна теж не вмерла.
«Я порахував, що за роки незалежності було побудовано 49 причалів — понад 10 км нового вантажного причального фронту», — зауважує президент асоціації Костянтин Ільницький і підкреслює, що майже половину цих робіт було виконано приватним коштом. Поза тим за кількістю моряків Україна посідає 4 місце у світі.
У видавничих планах асоціації — заснувати щорічний альманах кращих тематичних статей. Тим часом примірники вже виданого збірника надійшли до бібліотек. Одним із перших отримав це видання факультет журналістики Одеського національного університету. «Справжню журналістику зберегли ті, хто спеціалізується на чомусь!» — вважає віце-президент асоціації Валентина Михайлова, наполягаючи, що ніде в країні морську тему не опрацьовують так професійно, як в Одесі.
І зараз ці профі хочуть розпочати з того, щоб повернути морській галузі її історію. Зокрема, вони пропонують на хвилі нинішніх тотальних перейменувань належно увічнити ім’я легендарного начальника ЧМП Олексія Данченка, інших успішних керівників цього колись потужного підприємства. Нагальне питання — доля Музею морського флоту, який після пожежі 2005 року досі не отримав можливості повернутися в рідні пенати і вже років із десять мандрує від одного притулку до іншого.