Автобусні тури за кордон набирають дедалі більшої популярності серед українців середнього класу. Не вперше цьому виду транспорту довіряю і я. Майже 6 тис. кілометрів проїхали цього літа такими країнами, як Угорщина, Словенія, Франція, Італія, Іспанія. Було напрочуд цікаво милуватися з вікна європейськими краєвидами. Враження від поїздки справді фантастичні. Однак без ложки дьогтю у бочці з медом не обійшлося.

На загал громадяни не дуже жалують статистику, жартома порівнюючи її з купальником-бікіні. Мовляв, що вона показує — досить привабливе, та набагато цікавіше те, що приховується. Ось і оприлюднення матеріалів останнього на часі рейтингу якості життя вітчизняних міст можна розглядати, скорше, як бажання і не на дуже барвистому тлі знайти світлі плями, які, втім, підтверджуються відповідними статистичними даними.  

100 років тому в Ніжині народився Марк Бернес — зірка естради і кіно.  Немає жодних сумнівів щодо малої батьківщини першого і єдиного «радянського шансоньє». А ось дата його появи на світ досі викликає суперечки. У Великій радянській енциклопедії і навіть виданому вже в роки перебудови Українському радянському енциклопедичному словнику вказано, що Марк Бернес народився 8 вересня за новим стилем (26 серпня за старим) 1911 року.  

Це стало можливим завдяки тому, що останнім часом Кабінет Міністрів України спрямував у поліський регіон 22,5 млн грн на реалізацію заходів, що мають зробити життя поліщуків комфортнішим, а їхні поля — родючішими.

 Однак націоналістів, дисидентів і просто свідомих просимо надто не обнадіюватися. Розставання з апологетами минулого не таке вже й просте. Щодо конкретної ситуації у державі, на території якої колись була одна з республік СРСР, де керівна і спрямовуюча роль належала КПРС, заборона може бути оскаржена. Та й на повноцінну люстрацію, на жаль, процес не тягне. 

Кожному зрозуміло, що вартість книжок у видавця значно нижча, ніж у посередника. Та хоч як це парадоксально, великі бібліотеки змушені здійснювати закупки… всупереч здоровому глузду. Причина до банального проста: вимоги тендерного законодавства.  

Одягнути робу замість ділового костюма закликають українських підлітків Державна служба зайнятості та Міносвіти — учні 7-10 класів цього навчального року безкоштовно отримали «Профорієнтаційний щоденник школяра». Чесно кажучи, розробникам слід подякувати за оригінальність ідеї — на перший погляд звичайний щоденник насправді допомагає зорієнтувати учнів у неосяжному світі професій.  

Неподалік того місця, де  Південний Буг зустрічає Дохну, стоїть велике село Устя. У писемних джерелах  вперше згадується воно в VII столітті. Місцевість тут дуже мальовнича, тихими вечорами з голубими плесами ставків і річок та зеленими луками гомонять сосновий бір і дубовий ліс. Місцева громада вже розробила проект створення туристичного оздоровчого комплексу. Цікаво, а якою відкриється  вона країні і світові?

У наказі МОН від 25 жовтня 2005 року зазначено, що керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ надається право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більш як один посадовий оклад на рік. А згідно зі статтею 15 Закону «Про оплату праці», умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюються підприємствами в колективному договорі.

У зв’язку з цим хочу дізнатися, чи може сільська рада, формуючи бюджет, за наявності коштів, передбачити в ньому кошти на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам дошкільного навчального закладу?

О. НЕВЕЧЕРА,
сільський голова,  с.Червоне Київської  обл.

Після смерті батька моя мама отримувала пенсію по втраті годувальника, що давало нам змогу якось прожити. Та нещодавно померла й мама. Думала, що тепер переоформлю цю пенсію на себе, але мені відмовили.

А перед тим попросили довести документально, що маю інвалідність від народження. Та коли у 1950 році я народилася у далекому глухому селі в Казахстані, мої батьки не подумали, що згодом знадобиться така довідка, і не оформили інвалідність. Батько носив мене на руках до школи. І тільки коли мені виповнилося 18, хтось йому порадив відвести мене до лікаря. Тоді мені встановили ІІ групу інвалідності довічно. Та нині сказали, що інвалідність, встановлена після 18 років, не дає права на отримання пенсії по втраті годувальника – вона встановлюється  тільки для інвалідів від народження. Подавала запит до Казахстану – на село, де народилася, сподіваючись, що там збереглася моя медична картка. Та з часу мого дитинства минуло понад 30 років, архіви, звісно, не збереглися.

Чи є ще якась можливість довести, що я інвалід від народження?

Лідія ДІДУХ,
м. Краснодон Луганської обл.