1 березня цього року в США розпочнуться публічні слухання з питань підготовки документа «2016 Спеціальна доповідь 301». Це має велике значення для нашої країни. Залежно від результатів щорічної доповіді Офіса торговельного представника США Україні можуть як підвищити статус інвестиційної привабливості з перспективами економічного зростання, так і знизити, що обернеться для неї економічними збитками.

У 2013 році американські експерти фактично визнали нашу країну найгіршим місцем для інвестування та співпраці з питань інтелектуальної власності. Україна була єдиною серед країн списку з таким ганебним статусом, який тягне за собою «бонус» у вигляді накладання економічних санкцій США. І хоч з огляду на події кінця 2013-го — початку 2014 року в Україні представники Америки вирішили не застосовувати економічних санкцій до нас у такий важкий час, статус «країни-порушника №1» залишився. На початку 2014 року США підвищили рейтинг України та перевели її до країн пріоритетного переліку. Поряд з нею у цьому переліку Китай, Індонезія, Індія, Аргентина. 

Уряд за пропозицією Міністерства фінансів змінив систему виплат соціальної допомоги тимчасово переміщеним особам із зони антитерористичної операції (АТО). Соціальна допомога переселенцям з червня 2015 року виплачується через ПАТ «Державний ощадний банк України» (Ощадбанк) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2015 року № 427 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505».

Саме «Ощадбанк» визнаний уповноваженим банком для проведення виплат адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення АТО та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

У сьогоднішньому номері газети «Урядовий кур’єр» опубліковано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2500 від 30 вересня 2015 року, якою затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам. Ця постанова набуває чинності з дня її офіційного опублікування, тобто з 9 лютого 2016 року. З текстом договору знайомтеся на сайті ukurier.gov.ua.  

У лісництвах півдня й сходу України з початку року перейшли на один робочий день на тиждень. Так-так, чотири робочих дні на місяць. Це розв’язує руки браконьєрам. А з настанням теплої пори року за такого графіка не будуть проведені роботи з догляду за існуючим лісом, не буде посаджено нових дерев. Не будуть проведені у повному обсязі протипожежні заходи. Це означає, що на повен зріст постає проблема вогняної небезпеки. Небезпеки настільки великої, що пожежі в Олешківських пісках, які Ющенко особисто гасив у білій сорочці, здадуться нам дитячими забавками.

Причина п’ятиразового скорочення робочих годин проста — нічим платити зарплату. У багатих на ліс регіонах держлісгоспи мають прибуток від реалізації зрубаної деревини, у степу ж і лісостепу рубати просто нічого, насадження там не промислові, а захисні. У попередні роки гроші на «зеленого друга» півдня й сходу та лісозахисні заходи в усіх регіонах надавав бюджет. Позаторік, наприклад, на ведення лісового і мисливського господарства, охорону і захист лісів у держлісфонді держбюджетом передбачалося 438 мільйонів гривень. Торік — 396 мільйонів. 

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк скликав міністрів о восьмій годині вечора четверга. Такими рішучими діями він сполошив не тільки організаторів засідань у Будинку уряду, а й громадськість. За кілька хвилин до початку заходу оптимісти, які вірять у щасливий поворот долі країни, та скептики, котрі не сподіваються на бодай якісь зрушення за нинішньої влади, у мережі Facebook активно обмінювалися інформацією про те, що ось-ось станеться дещо важливе, що Арсеній Яценюк зробить сенсаційну заяву. 

Не сталося! У залі засідань, судячи з виразів облич членів уряду, панували лад і спокій. Прем’єр-міністр домовився зі своїм оточенням. Словами глави уряду це значить: «захистив його». 

Прямуючи до Європи, Україна має не лише активно боротися з корупцією, реформувати економіку та інші сфери, а й надавати людям нові, якісні та вчасні соціальні послуги. Нині їх дуже потребують люди з обмеженими фізичними можливостями та малозабезпечені, а також родини, які потрапили в складні життєві обставини, самотні пенсіонери, хронічно та смертельно хворі громадяни, діти-інваліди та інші.

Останню редакцію Закону «Про соціальні послуги» ухвалено ще у 2003 році. Проте реалії змінюються, а отже, й законодавство потребує осучаснення. Саме тому фахівці Міністерства соціальної політики у співпраці з вітчизняними експертами й закордонними фахівцями розробили новий удосконалений проект такого закону. Нині його подано до Верховної Ради, проте перше читання він ще не пройшов. Тож у всіх зацікавлених сторін є час внести свої пропозиції, корективи та доповнення. Що саме й відбувалося під час експертної зустрічі на тему «Реформування соціальних послуг», яка пройшла у Кабінеті Міністрів за участі фахівців Мінсоцполітики, експертів і представників усіх регіонів. 

Свої офіційні сторінки у соціальних мережах мають багато працівників. І ніде правди діти, всі ми час від часу в робочий час розміщуємо на них власні дописи. Тому повідомлення в деяких ЗМІ, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення, яким дозволив звільняти з роботи за пости в соцмережі, зроблені у робочий час, здивувало і занепокоїло багатьох. 

Перш ніж розпочати розмову з героєм сьогоднішнього нарису майором Євгеном Межевікіним, вирішила поспілкуватися з керівником навчального підрозділу, в якому навчається офіцер. Уявляла, що почую про всіх слухачів похвалу найвищого рівня. Адже тут навчається понад 90% офіцерів — учасників АТО. Аж ні. Начальник командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського генерал-майор Валерій Лісневський сказав, що є різні ситуації.

Навчальний процес у військовому виші потребує дисципліни і знань. Бойові заслуги тут шанують, однак вони не на першому місці. Перед викладачами, як на полі бою, — всі слухачі рівні. Такий хід розмови змусив і мене змінити думку про них. Бо перед тим була переконана: став героєм — вважай, і навчальний рівень автоматично пройшов. Інтрига зросла, коли малювала в уяві образ свого співрозмовника. В сусідній аудиторії чекав молодий офіцер. Його обличчя сяяло радістю, життям. 

Іван Гончар увійшов у новітню історію України і як всеосяжний колекціонер старожитностей, що осмислював народну красу і відкривав світу її етнокоди, культивував автентику регіонів України. Митець не дожив три місяці до відкриття у вересні 1993-го державного музею на основі його колекції, який згодом став Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара». Саме тут днями відбулося перше із серії заходів  вшанування Українця з великої літери, присвячене  105-й річниці з дня його народження. Понад три години промайнули яскраво і пізнавально. 

Іван Гончар народився  27 грудня 1911-го в селі Лип’янка нині Черкаської області. 1936 року отримав дипломи скульптора і завбачливо — агронома, але все подальше життя збагачував рідну землю мистецькими творами.  

Імпульсом для написання цих нотаток стала розмова з журналістом, який закинув, що нині музиканти-професіонали мало турбуються про популяризацію класичної й сучасної академічної музики. Так ставити питання завжди важливо і потрібно, таку роботу треба вести постійно. Щоправда, в наш час форми пропаганди музики серед широкого слухацького загалу змінилися, з’явилися нові, а від деяких мусимо відмовитися. Постійними пропагандистами класичної й сучасної академічної музики залишаються професійні музично-творчі колективи: музичні театри, симфонічні та народні оркестри, хорові капели, солісти філармонії тощо.

Отже, сьогодні обираю Національну оперу і спробую проаналізувати, як працює вона на пропаганду класичної й сучасної академічної музики  серед широкої  аудиторії. Розумію, що зала театру  не може вмістити всіх охочих, але важливо, щоб вона була заповнена (а це вже велика кількість слухачів, що прилучається до серйозної музики). Я відвідав кілька вистав одного твору. Ідеться про сучасний балет «Вечори на хуторі біля Диканьки» відомого і в нас, і за кордоном композитора Євгена Станковича.