Хоч би скільки траплялося дорожньо-транспортних пригод на наших автошляхах, аварії, в яких потерпають діти, завжди позначені особливим трагізмом і якоюсь вселенською несправедливістю. Бо вони однозначно свідчать про величезну долю вини нас, дорослих: ми, просто кажучи, їх не вберегли, з різних причин чогось не навчили, не застерегли, не виховали… 

Віктор Янукович йшов до вщерть заповненої зали Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» під гучні звуки маршу. «Мені можна говорити?» — іронічно запитав громадськість глава держави й, отримавши ствердну відповідь, привітав присутніх із першим днем весни.
Двогодинну прес-конференцію він розпочав традиційним вступним словом, означивши «непрості» зміни, які відбувалися в країні з 2010 року. «Ми балансували над прірвою, і потроху виходили на позитивний стабільний розвиток — завдяки антикризовим заходам розпочали модернізацію країни, — так Президент нагадав про розпочату три роки тому програму реформ. — Сьогодні неабияк важливо зберегти та наростити темпи розвитку розпочатих змін». 

Ви можете бути хорошим учителем, вправним лікарем чи кваліфікованим спеціалістом в іншій галузі, та без  знань управлінського менеджменту, навичок психології, комунікації, соціології, етики, уміння долати конфлікти і правильно формувати команду однодумців вам не стати справжнім лідером, тобто керівником, який уміє повести за собою.
Як влучно підмітив один із найвпливовіших теоретиків менеджменту минулого століття Пітер Друкер, ефективне лідерство полягає не лише в тому, щоб виголошувати промови чи подобатися комусь, — воно вимірюється результатами. 

Він прийшов у світ ранньою весною. І так само весною, у рік тридцятиліття, обірвалася ниточка його життя. Не стало людини, але залишилися його пісні, його чарівні мелодії. Минають роки, а вони звучать і торкаються найпотаємніших струн душі. Івасюк не загубився у плині часу, відлуння його кроків пам’ятає бруківка старого Львова. Мелодії і поетичні рядки, написані молодим талановитим і самобутнім автором і виконавцем, чарували дивовижною енергетикою, нікого не лишали байдужим. І музика та не старіє, не втрачає своєї яскравості і барв. Душа його пісень жива і досі.

Львів, відколи зазвучали Івасюкові «Червона рута», «Водограй», «Два перстені» і десятки інших, завжди освідчувався в любові молодому композиторові. Його шанобливо вітали ті, хто не був особисто знайомим, а він привітно всміхався кожному незнайомому у відповідь на вітання, може на серці залягла глибокими снігами туга. Слава виявилася річчю непростою, не бракувало недругів, заздрісників і тих, кому не давала спокою популярність молодого таланту... 

Mетеоритам, зазвичай, дають імена за назвою найближчого населеного пункту чи місцевості, де вони були виявлені, а фахівці поділяють їх на падіння і знахідки. Падіннями вважаються зібрані відразу ж після гальмування метеоритного тіла, що спостерігається, у земній атмосфері. У разі метеоритних дощів додаткові екземпляри нерідко знаходять протягом тривалого періоду.

Знахідки — це ті метеорити, падіння яких не спостерігалося. Їхня приналежність встановлюється на підставі особливостей речовинного складу. Більшість метеоритів у музеях і приватних колекціях представлено саме знахідками. Переважно їх виявляють у пустелях. 

Потужний помах крил, махові пір’їни яких творять чутну за сотні метрів «музику», гальмування під час посадки на воду викинутими вперед перетинчастими лапами, граціозні вигини шиї й біле, як сніг, пір’я, що щільно вкриває масивні тулуби, — хто хоч раз у житті не бачив лебедів? Якщо не вільних, готових щомиті піднятися в небо, то хоч би напівсвійських, паркових?
Лебідь — цей цар пташиного світу — дедалі частіше тішить нас своєю присутністю то на якомусь сільському ставкові, де його раніше ніколи не було, то на малих і великих озерах. А ще викликає мало не дитяче захоплення, коли бачиш, як у небі над тобою ширяють птахи завважки 10–13 і більше кілограмів.

Маленького підприємливого героя звуть Ділан Сігел. Разом з батьками він живе в передмісті Лос-Анджелеса Беверлі-Хіллз. У Ділана є близький друг  Іона Пурназарян, який хворіє на рідкісну форму глікогенозу — недуги, зумовленої спадковими дефектами ферментів, які  беруть участь у синтезі та розщепленні глікогену.
Ділан вирішив допомогти другові: зібрати на його лікування гроші.  А що  справа це непроста, надто для малюка, хай і з такою світлою головою, хлопчик звернувся по пораду до мами. Та запропонувала йому…  зайнятися продажем прохолодних напоїв (не дивуйтеся — справжній американський підхід). 

Коли вулиці, названі на честь відомого борця проти «українського буржуазного націоналізму», масово перейменовувались, а пам’ятники йому зносились, багатьом здавалось, що ім’я цього письменника невдовзі кане в небуття. Натомість сучасний Інтернет переповнений публікаціями, в яких трагічна загибель Ярослава Галана та його творчість знову служить викриттю «експансії католицизму» та «бузувірської ідеології» бандерівців.  
У минулому нині суціль політкоректної Західної Європи вистачає подій, про які воліють не згадувати. Причому навіть тоді, коли без них годі зрозуміти логіку розвитку світової історії.

Ідучи на інтерв’ю до Тетяни Валеріївни, в метро на телеекрані прочитав вислів Юрія Липи про те, що там, де є українці, там є мистецтво. Тому передовсім поцікавився у співрозмовниці: чи так це? «Жінки в Україні намагалися прикрасити все навколо. Вони чепурили хату, розписували її, господарювали в ній у красивому одязі, який мав певну символіку. Звичайні ткані речі за допомогою вишивки ставали твором високої якості. Одяг був соціально значимим чинником у селі», — відповіла вона.  

Я одинока мати, інвалід ІІ групи загального захворювання. Також разом зі мною живе моя мати, якій 82 роки, учасник війни, лежача хвора людина. Коли мій син навчався у школі, певний час я отримувала соціальну допомогу та допомогу як одинока мати. А потім раптово їх виплачувати перестали. Коли я поскаржилася, їх виплатили за кілька місяців. Потім суттєво ці допомоги зменшили. А зрештою, коли хлопець вступив до вишу, їх взагалі відмінили. І коли він навчався в аспірантурі, ми нічого не отримували також. Хоч я документально доводила, що родина моя малозабезпечена, змушені жити на мою невелику пенсію, ніхто до мене не дослухався.
Хочу дізнатися, чи це було правомірно? 

Р. СЕРБЕНЮК,
м. Вінниця