Обов’язковою ознакою розвитку всякої правової держави є незалежне правосуддя, зорієнтоване головним чином на захист прав кожного громадянина. В Україні з різних причин до повноцінної судової реформи підступалися давно, але не те щоб з острахом, але якось невпевнено. Крига скресла два роки  тому, коли набрав чинності ініційований Президентом Закон «Про судоустрій і статус суддів», який заклав підвалини розбудови принципово нової судової системи.
Не нагадуватимемо зараз усі його положення, зазначимо лише, що третю гілку влади було виведено з-під впливу не тільки органів виконавчої влади, а й парламенту. Фактично всю кадрову політику покладено на постійно діючий орган в системі судоустрою — Вищу кваліфікаційну комісію суддів, яка дбає не лише про добір кандидатів на посаду судді вперше, а й регулює, сказати б, їхню подальшу кар’єру, веде дисциплінарне провадження щодо суддів тощо.

Учасників державних житлових програм в Україні стає дедалі більше. Цього року державною підтримкою скористалося майже дві тисячі громадян. З них 576 — здешевленою іпотекою, механізм якої почав діяти тільки в 2012-му. Це не лише істотна допомога тим, хто потребує свого куточка. Як зауважив очільник Мінрегіону Анатолій Близнюк, це позитивно впливає і на темпи зростання показників будівельної галузі, які у житловому будівництві порівняно з аналогічним періодом минулого року зросли на 55%. Про те, як діють державні житлові програми в регіонах, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра».  

Сьогодні у світі, як ніколи, актуальні вимоги до якості й безпеки продуктів харчування, що є запорукою здоров’я людей. Вивченням цих питань, а також наданням рекомендацій для вирощування натуральної екологічно безпечної продукції займається наука агроекологія. Про те, які перспективи має Україна у виробництві екохарчів, наша розмова з доктором економічних наук, академіком НААН, директором Інституту агроекології і природокористування НААН Орестом ФУРДИЧКОМ.  

«Нині кримський степ — це бур’яни та пожежі, — нарікає голова правління Асоціації вівчарів і козівників України Володимир Ананьєв. —  Це  83 тис. га земель, придатних для випасання тварин і заготівлі сіна, які ніхто не орендує і не використовує. На них можна було б виробляти додатково 20 тис. тонн молока і 5 тис. тонн м’яса на рік. А також отримати у місцеві бюджети до 1,5 млн грн податку на землю. Але вони простоюють без діла, не приносячи користі ні державі, ні людям, через тривалу і дороговартісну процедуру з відведення земділянок під пасовища».  

Заводчани знову перекрили дорогу. На чергову акцію протесту людей змусила вийти хронічна невиплата боргів із зарплати: підприємство досі винне їм майже 30 мільйонів гривень.

Після відвідання Харкова Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим у вересні цього року з держскарбниці до першої столиці надійшли 10 мільйонів гривень на погашення заборгованості із зарплат саме шевченківцям. Але вони стверджують, що ці гроші виплачують не всім. Одні кажуть, що отримати зарплату вдалося лише тим, у кого відкритий рахунок у банку «Золоті ворота», а ті, хто одержує гроші в касі, — не бачили ні копійки. За словами інших працівників, борги можна забрати лише за умови, що звільнишся з підприємства. Та навіть тоді всю суму відразу не віддають. Спочатку потрібно написати заяву про звільнення за погодженням сторін — отримаєш 10 тисяч гривень, а решту — після  відмови від претензій. Отож людям знову урвався терпець і 2 жовтня  вони, щоб отримати свої кровні, перекрили біля заводу вулицю Жовтневої революції. 

Державне підприємство «Волинські старожитності», дослідження якого уже десятки разів опинялися у фокусі уваги ЗМІ, представляє в поліському регіоні на території Волинської і Рівненської областей Інститут археології Національної академії наук. На нього покладено вивчення, дослідження і популяризацію пам’яток археології. Тих, які дають наукове підгрунтя для написання правдивої історії, що без неї, як відомо, ані державу не збудуєш, ані людину патріотом не виховаєш. 

Процеси інформатизації у будь-яких сферах людської діяльності настільки масштабні та глибокі, що ведуть до якісних змін власне самого суспільства. Принциповий і глобальний характер інформаційного суспільства значною мірою визначається тим, що базується на потужному науковому технологічному фундаменті, яким є інформаційно-комунікаційна інфраструктура.
Сучасний стан телекомунікаційних мереж характеризується, насамперед, конвергенцією мобільної, стаціонарної та мережі Інтернет. 

Вранішня кава. Каламутний погляд на телеекран, що передає новини. Юна піаністка (якщо не плутаю, вона вихованка школи мистецтв у Білій Церкві) зняла з клавішів пальці, піднялася поволі, ніби виринаючи зі сну, підвела очі й почула запитання кореспондента: «А хто з композиторів тобі до вподоби найбільше?» — «Шопен». — «Чому, коли не секрет?» — «Тому що ти ніби розчиняєшся у його музиці, перестаєш існувати. Немає нічого — тільки ти, Шопен, і між вами рояль». 

У садах розформованих колгоспів і радгоспів Закарпаття нині газдують селяни — індивідуальні сільгоспвиробники. Про сортове оновлення мають приблизне уявлення, спеціальною технікою не володіють, засобів боротьби з хворобами та шкідниками в садах практично не використовують. Однак восени, якщо рік урожайний, гілки яблунь, груш, слив та інших плодових дерев обвисають під вагою плодів. Нині рік — саме такий.

Окрім традиційного ярмарку художньої, дитячої та non-fiction літератури, в Арсеналі пройшли презентації нових книжок, автограф-сесії зірок української та світової літератури, майстер-класи, виставки арт-буків і коміксів. А ще — Всеукраїнський конкурс книжкового дизайну та ілюстрації, поетичні й музичні перформанси, концерти, кінопокази. І — всеукраїнська благодійна акція зі збору книжок для дітей.

Почесним гостем цьогорічного «Книжкового арсеналу» була зірка європейської літератури — італійський письменник Алессандро Барікко. Тим часом у столичному музеї «Духовні скарби України» працює виставка «Книга на всі часи» — відвідати її можна до 18 жовтня. Тут експонують майже 40 релігійних раритетів: видані у Києві книжка Іоникія Галятовського «Месія правдивий» 1669 року, «Апостол» 1630 року, «Євангеліє» 1697 та 1746 років, видання XVII—XIX століть з інших українських міст, Молдови та Росії. Обкладинки багатьох з них зроблені зі срібла, прикрашені мініатюрними барельєфами, емалями, фініфтю.