Якось, чекаючи доньку під дверима кабінету біології, де закінчувався урок у старшокласників, почула, як учителька зауважила: «Пам’ятайте: від кого тхне цигарками — на іспиті на добру оцінку не сподівайтеся!» «Правильний педагог!» — подумалося. Та учні запротестували: до чого тут, мовляв, куріння, коли мають оцінюватися знання? «Ви помиляєтеся! — заперечила педагог. — Головне, щоб вивчене у школі не було нагромадженням інформації, від якої жодної користі. Якщо учень на відмінно розповідає про шкідливість куріння, а за межами класу чадить цигаркою, то, погодьтеся, він не засвоїв матеріалу».  

Влад Троїцький свої художні експерименти називає «пошуками духовного прагматизму». У своїй творчій практиці він примирив давню суперечку фізиків і ліриків, і навіть бізнесменів: достойно відповів на виклик часу, уособивши таку триєдність. Він став  яскравою постаттю ХХІ століття не тільки українського театру. Режисера запрошують до постановок на престижних європейських сценах.

Влад ледь знайшов час для інтерв’ю напередодні поїздки в Москву. З виставами «Людина-подушка» і «Король Лір». Його «Дах» їде в Росію на театральний фестиваль «Золота маска +», куди запрошують трупи, які уособлюють нові тренди європейського театру. Водночас Влад уже замовив квиток до Будапешта, де його постановка в Дебрецені опери «Місто мертвих» Карнгольда визнана головною музичною подією в країні та буде показана в угорській столиці. Далі його шлях проляже до Лозанни, де 29 травня  в  Theatre Vidy Lausanne — одному з найвизначніших театральних центрів не тільки Швейцарії, а й цілої Європи, відбудеться прем’єра його постановки гоголівського «Вія». Потім тур Францією і шість вистав у Парижі. Троїцький очолює найбільш гастролюючий, сказати б,  театр країни. Можливо, з ним можуть конкурувати наш оперний і театр танцю Поклітару.

Тим часом у своїй країні його майстерність майже не затребувана. 

  Спілкуючись з Миколою Михайловичем, навіть не подумаєш, що він уже розміняв десятий десяток літ. Стрункий, підтягнутий, з непокірною сивою чуприною — аж ніяк не схожий на патріарха. А коли зодягає військовий кітель з численними нагородами і яскравими зеленими погонами, то сумніви розвіюються за одну мить. Справжній прикордонник, який ніби зійшов з класичної картини чи світлини.

Тема першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва Arsenale 2012 «Відродження та апокаліпсис в сучасній художній естетиці: Найкращі часи, найгірші часи». Комісар заходу Наталя Заболотна зізналася: «Аби я знала, які труднощі  чекатимуть на шляху до утвердження «Арсенале» в Україні, навряд чи розпочала б його підготовку майже рік тому». Куратором української бієнале запросили історика культури, експерта з питань сучасного мистецтва Девіда Стюарта Еліота.  

У найближчій перспективі необхідно прийняти зміни до чинного законодавства, які мають забезпечити ефективнішу протидію терористичним проявам. Такими словами Віктор Янукович відкрив засідання Ради національної безпеки і оборони.

Він позитивно оцінив напрацьовані РНБО пропозиції щодо системних заходів, передовсім це законодавчі зміни, які працюватимуть на посилення боротьби з тероризмом. «Пропозиції, напрацьовані РНБО, як мені здається, дають відповідь на те, яким чином нам зараз треба підсилити наше законодавство. Це вимога громадян України», — зазначив Президент. 

Нацбанк поступово відпускає курс гривні, який тримав на повідку, у плавання. Про можливість поступової плавної девальвації гривні у разі поглиблення негативних тенденцій в економіці днями заявив член ради Нацбанку, народний депутат Юрій Полунєєв.

— Якщо і проводитиметься певна корекція курсу гривні, вона буде керованою і плавною. Це не дасть сигналів руйнівної сили і, в першу чергу, не вдарить по довірі населення, — переконаний він. За його словами, змінюються цінові пропорції у країнах — основних торгових партнерах України. І якщо курс гривні до основних валют не змінюватиметься, український експорт повністю втратить свою конкурентоспроможність. 

Нинішній рік Держприкордонслужба почала динамічно. У зв’язку з проведенням у нашій країні матчів фінальної частини Євро-2012 прикордонникам довелося активізувати співпрацю з національними структурами та закордонними колегами. Поліпшилися умови перетинання кордону з Росією жителями прикордонних регіонів, що також додалося роботи охоронцям рубежів.

Водночас у відомстві успішно продовжують упроваджувати інноваційні підходи за всіма напрямками роботи. Аби дізнатися про здобутки й проблеми Держприкордонслужби напередодні Дня прикордонника, спілкуємося з головою відомства, генералом армії України Миколою ЛИТВИНОМ. 

Бути чи не бути продуктам від стихійних торговців — запитання, яке турбує багатьох споживачів. На думку одних, нелегально торгувати йдуть селяни, щоб продати свій урожай, інші переконані, що це спосіб реалізації виключно неякісної продукції. Тож ми й вирішили з’ясувати, хто вони насправді — стихійні торговці та чому обходять офіційні базари.  

Україна відома не лише борщем, братами Кличками, Чорнобильською катастрофою і Євро-2012. Виявляється, вітчизняні карикатуристи посідають провідні місця у світовому професійному табелі про ранги. Черговим свідченням того стало гран-прі нашого земляка, а за сумісництвом і колеги по газеті, Ігоря Лук’янченка на міжнародному конкурсі, присвяченому проведенню європейської футбольної першості.

Наш сьогоднішній гість прилетів до Києва на запрошення організаторів конкурсу бути серед почесних членів журі. І завдяки його наполегливості гран-прі залишилося в нашій столиці. Бо серед 612 робіт 170 учасників із 39 країн саме творчий доробок нашого колеги найбільше вразив майстра з Нідерландів. 

Буваючи в древньому Путивлі, де буквально кожен клаптик дихає історією, мимоволі згадуєш про цю легендарну людину. До того ж  про  невидиму присутність Сидора Артемовича нагадують меморіальні таблички та написи на будинках, у яких він мешкав і працював. А що вже казати про Спадщанський ліс, що впритул підступає до міста і в якому й досі витає дух партизанської історії. Ця територія сьогодні відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами — Путивльський край залишив у літописі Великої Вітчизняної свою героїчну сторінку завдяки насамперед  Сидору Ковпаку.

Здавалося б, про нього стільки написано і знято стрічок, що важко додати щось нове чи невідоме. Однак з часом ці та інші напівзабуті факти в поєднанні зі спогадами тих, хто особисто знав командира,  набувають нових відтінків і забарвлення, являють грані, завдяки яким постать Героя стає ще більш  рельєфною і виразною.