Тема лікарських засобів та їхня якість турбує багатьох наших співвітчизників, особливо людей поважного віку. Саме їм найчастіше доводиться торувати шлях до найближчих аптек. І… розчаровуватися, бо такі знайомі майже всім та прорекламовані де тільки можна есенціале та мезим взагалі, виявляється, не ліки, а біологічні добавки. Чи правда це? — нерідко уточнюють у спеціалістів урядової телефонної «гарячої лінії» допитливі громадяни.
«УК» дізнавався в Урядовому контактному центрі, що, окрім цього, турбувало людей. Найактуальнішими питаннями були відсутність медичних препаратів у лікувальних, профілактичних закладах охорони здоров’я і аптеках, відсутність вакцин для проведення планового щеплення дітям, неналежна якість препаратів.

У серпні минулого року молодший з братів — Володимир переміг британця Девіда Хея і здобув останній найпрестижніший пояс професійного боксу в суперважкій вазі. Той поєдинок запам’ятався не стільки блискавичними ударами суперників, скільки агресивною психологічною атакою претендента перед початком бою.

Півроку потому 28-річний Дерек Чисора вирішив перевершити свого скандально відомого співвітчизника — знову-таки за межами рингу. Спочатку під час офіційної церемонії зважування британець дав Віталію ляпаса, сподіваючись, що українець втратить  психологічну рівновагу. Згодом Дерек вдався до ще однієї хамської витівки — набравши в рот води, випустив її в обличчя Володимиру, який асистував старшому братові. 

Як кажуть в Одесі, ви не повірите, але це все-таки так — російська сторона чи не вперше за останні два роки виступила ініціатором продовження переговорів з «довгограючого», так званого, газового питання. За повідомленням інформагенцій, минулої п’ятниці Посольство Російської Федерації в Україні одержало лист від Міністерства енергетики Росії, який призначений для передачі керівництву Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.  

Цю кінострічку називають першим за 20 років повнометражним українським фільмом із якістю звуку та зображення, що відповідає світовим стандартам. За два тижні прем’єрних показів у Харкові, Івано-Франківську та Києві фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», переглянули 20 тисяч глядачів. Напевне, крім долбі-сураунд, сучасної корекції кольору та вже загалом звичної комп’ютерної графіки, людей вабила ще й цікава фабула та спроба поєднати традиції українського поетичного кіно з елементами популярного блокбастера.  

Керівник міні-шахт, що входять у ТОВ «Донбасвуглеінвест», Володимир Жулинський в молодості працював прохідником у знаменитій бригаді Героя соціалістичної праці Григорія Мордовцева, про яку знято фільм «Важкі метри».
А власні нелегкі метри на шляху легалізації роботи малого вугледобувного підприємства недержавної форми власності він пройшов вісім років тому. І сьогодні знає, як слід організувати роботу, щоб жителі території, де розташоване підприємство, повірили в перспективи і навіть дали йому наказ захищати не тільки їхнє право на працю, а й інші права як депутат. 

Десять років тому, коли в Житомирі почали запроваджувати карткову систему оплати за користування ліфтами, більшість із них… не працювали. Причина була банальною: кошти на обслуговування цієї техніки, закладені у вартість послуг з утримання будинків, осідали на рахунках ЖЕКів. Отож спеціалізовані ліфтові підприємства працювали в борг, через що залишилися як без фахівців, так навіть і без найнеобхідніших запчастин.  

Уже кілька років поспіль в Україні точаться розмови про те, що необхідно залучати кошти інвесторів у комунальне господарство. Адже воно хронічно-традиційно потребує прірви грошей, яких у бюджетах так само хронічно-традиційно не вистачає. Однак досі ідея залишалася на рівні розмов. Адже інвестиції — не благодійна допомога, отже, тим, хто вкладає кошти в комунальну інфраструктуру, потрібно запропонувати цікаві умови. Але як можна заробити на соціальних проектах? Та, як виявилося, можна знайти варіанти. У Києві пропонуються проекти, де враховано й інтереси не лише жителів міста, а й інвесторів.

За часів СРСР розстріляних у Бабиному Яру називали тільки радянськими громадянами, а згадка про єврейську національність більшості з них прирівнювалась до провокації. Нині стикаємося з іншою крайністю, коли за трагедією Голокосту забувають, що йдеться про гігантську братську могилу жертв фашизму різних національностей. І дискусії, для скількох людей Бабин Яр став місцем упокоєння, тривають досі. Офіційна радянська історіографія оперувала цифрою 100 тис. осіб, хоч, на переконання сучасних дослідників, ідеться не менш як про 300 тис. загиблих.

Одному з найтитулованіших спортсменів країни, заслуженому майстрові спорту СРСР з волейболу, дворазовому олімпійському чемпіонові, заслуженому тренеру України, заслуженому працівникові фізичної культури і спорту України Юрієві Пояркову виповнилося 75 років. Але уславлений спортсмен, він же «Містер Волейбол», «Людина-катапульта», герой Книги рекордів Гіннеса, трьох Олімпіад, кількох чемпіонатів світу та Європи, незмінний капітан збірної не має наміру спочивати на лаврах, а продовжує вести активний спосіб життя у рідному Харкові, почесним громадянином якого є.

Як професор і завідувач кафедри ігрових видів спорту Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Юрій Михайлович і надалі вчитиме студентів, як заступник голови обласного відділення Національного олімпійського комітету України перейматиметься проблемами здоров’я нації, особливо дітей та молоді, а як наставник Харківського волейбольного клубу — піклуватиметься про відродження вітчизняного волейболу та інших ігрових видів спорту. Про все це Юрій Поярков розповів власному кореспонденту «Урядового кур’єра» в ексклюзивному інтерв’ю після завершення урочистого вшанування з нагоди ювілею.