На відміну від подробиць викупу самого Шевченка, епопея із отриманням волі його рідними напівзабута. Однак ця свята справа, яка об'єднала кращих людей тодішньої Російської імперії, не лише повертає нас до останніх років життя великого поета, а й дає змогу краще зрозуміти душу Тараса.

Історія Батурина, що був резиденцією українських гетьманів, завжди цікавила українських патріотів, хоч овіяний він не так славою наших перемог, як гіркотою поразок. Такі думки виникали в мене повсякчас, коли кілька разів, а востаннє влітку 2002 року, бував тут. Вражала руїна і запустінням його історичних об'єктів. Тож з великою радістю сприйняв повідомлення про те, що в цьому святому місці нарешті почалися серйозні археологічні дослідження та реставраційні роботи.

Оптимізація шкільної мережі у селі Хомівка Сватівського району пройшла безболісно - до споруди колишньої початкової школи переїхала бібліотека, районна влада оснастила її комп'ютером, а односельці-керівники агрофірм профінансували "дріб'язки" технічного підключення. Тож облаштовували перший у краї комп'ютерний центр у сільській бібліотеці всією громадою, бо мають намір саме всією громадою користуватися таким благом цивілізації.

В уряді усвідомлюють важливість пошуку компромісів з актуальних питань реформ через повноцінний діалог із соціальними партнерами. Але такий діалог повинен бути взаємно відповідальним, бо всі його учасники орієнтовані на досягнення економічного зростання і підвищення добробуту українців. Таку думку віце-прем'єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко висловив у ході засідання Ради Федерації профспілок України.

Навіть на квітковому полі пам'ять не може зафіксувати всю картину. Часто в ній карбуються не найвищі і найпишніші рослини, а спершу непримітні, але, як з'ясовується з часом, такі, що не поступаються величчю найяскравішим. Так і на полі бою, яким була робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У ті дні на станції вистачало вражаючих картин. Але для багатьох і досі перед очима жінки (чув, як любовно їх називали незабудочками) - приборкувачі ядерного монстра. Причин довголіття такої пам'яті багато. Мабуть, одна з найважливіших - представниці слабої статі, як ті маленькі квіточки незабудки, вражали стійкістю і оптимізмом, наснажували на роботу, яка по суті була подвигом, сильнішу половину людства. Сьогодні Матросови жіночого роду (а вони собою захищали життя неодноразово) уже бабусі. Не кожен онук знає, що такі милі й неквапливі, вони вміють не лише кашу варити і казки розповідати. Життя багатьох з них - легенда і має оспівуватися.

Хоча дипломатів важко назвати забобонними людьми, проте директор департаменту консульської служби зовнішньополітичного відомства України Андрій Олефіров під час брифінгу для журналістів був надзвичайно обережним у висловлюваннях, аби, за його словами, не зурочити. Адже, на щастя, у Лівії у сутичках між противниками та прихильниками Каддафі поки що не загинув жоден іноземець, а евакуація українців із зони конфлікту триває злагоджено і без особливих інцидентів.

Багато талановитих людей виростила Україна. Серед цієї краси, оповитої смутком, народився поет Божої волі - Тарас Григорович Шевченко.

Доля не дала згинути цьому непересічному талантові. Прожив мало, усього сорок сім років, але твори його осявають нам шлях на багато століть. Неабияку роль у долі та житті поета відіграв наш рідний Київ: у Тарасових творах місто згадується майже п'ятдесят разів.

Не так давно жінки вшановували чоловіків. І ось черга сильної статі ламати голову над тим, як привітати своїх половинок та колежанок. І чи вітати взагалі? Адже дехто з чоловіків 8 березня не вважає святом, тож налаштований на буденність. Це з'ясувалося щойно на черговій "планірці", коли дебати на цю тему підкріплювалися ще й такими аргументами, як "церква заборонила відзначати цей день" або "навіщо жінці якісь подачки". Подачки, звісно, нам не потрібні. Але в цьому контексті, між нами, жінками, мова про справжнісіньке скупердяйство. Пригадала, як торік напередодні 8 березня, йдучи додому, зустріла давнього колегу. Він ще здалеку одним поглядом оцінив оберемок квітів у моїх руках.

Про таких, як Максимко Калинович, кажуть: не обділений Божою ласкою. Попри свій доволі юний вік - 19 лютого хлопчику виповнилося 9 років - він уже багато що вміє: в'яже гачком, захоплюється орігамі, виконує роботи з бісеру і тканин, малює, вишиває.

Одинадцятий рік у столиці діє громадська організація "Земляцтво іванофранківців у Києві". Вона об'єднує людей різних професій і вподобань, політичних і релігійних поглядів, залюблених у рідний край - Прикарпаття, які, живучи в столиці, не тільки не забувають свою батьківщину, а й гідно представляють її традиції і звичаї киянам.