Днями засоби масової інформації повідомили, що Путін у розмові з Федеральним канцлером Німеччини пані Ангелою Меркель почав лякати її непередбачуваними діями України. Мовляв, у зв’язку з прогнозованою синоптиками холодною зимою можуть зрости ризики несанкціонованого відбору українською стороною частини російського газу, що постачається в Європу відповідно до чинних контрактів. Звичайно, Федеральний канцлер, дотримуючись дипломатичного етикету, не могла сказати у відповідь хазяїнові Кремля щось на кшталт: «товаришу Путін, ви вже забрехалися так, що далі нікуди», або «ми  це чули від вас не раз, але жодного підтвердження таких дій  ви не надали». Безумовно, Ангела Меркель такого сказати не може, але на такі висловлювання маємо право ми, обстоюючи честь своєї країни і підтверджуючи вищенаведені оцінки «переживань» Путіна конкретними фактами.

Україна завжди виконує свої газові транзитні зобов’язання. Фото Укрінформу

Ретроспектива

Нагадаю, за часів «папєредніков» мильна опера з мовною назвою «Справедлива ціна на російський газ»  тривала кілька років. Але зашморг, який накинула на Україну в 2009 році тодішня прем’єр-міністр, підписавши сумнозвісну газову угоду з Кремлем, зняти так і не вдалося аж до Революції гідності. Найголовнішою причиною цього було те, що Кремль переніс газове питання з економічної площини в політичну та прагнув перетворити енергетичний чинник на головний інструмент реалізації своєї зовнішньої політики. Постачання вуглеводнів і ціна на них стала найефективнішим важелем впливу не лише на Україну, а й на країни ЄС. Саме тому в Європі, щоб убезпечити свою економіку від диктату Москви, оперативно розпочали пошук диверсифікації поставок енергоносіїв. Окрім того, європейські компанії подали позов до Стокгольмського арбітражу з приводу невмотивовано високих цін на газ, а Єврокомісія розпочала розслідування антиконкурентних дій російського газового монополіста.   

Українські ж висопоставлені чиновники того часу на чолі з «двічі не судимим» главою держави на такі кроки не йшли. Мабуть, тому, що теж мали зиск із цих оборудок. А найголовніше, як засвідчив подальший перебіг подій, вони готувалися не лише до здачі української газотранспортної системи, а  й збиралися всю державу заштовхати в болото кремлівського Митного союзу. Зробити цього їм не вдалося лише завдяки Майдану. Проте господар Кремля належно оцінив потуги своїх лакеїв і надав їм притулок у своїй державі після того, як вони накивали п’ятами з України, втікаючи від народного гніву.

Варто нагадати, що, продаючи газ за захмарними цінами, Путін та керівництво «Газпрому» повсякчас звинувачувало нашу країну в крадіжках вуглеводнів, які транспортували європейським споживачам. Приміром, у лютому 2012 року, вислухавши  главу російського газового монополіста, Путін знущально уточнив, що той, очевидно, мав  на увазі «традиційне проведення часу українськими друзями — несанкціонований відбір». Тому до них (українських друзів), мовляв, слід довести позицію, пояснити, «чому збільшується потужність газо?проводу  «Південний потік». 

Стара пісня на старий лад

Однак у цьому разі господар Кремля намагався врятувати імідж «Газпрому», перекладаючи провину російського постачальника вуглеводнів на їх транзитера, тобто Україну. Адже свою репутацію надійного постачальника  ця російська структура підмочила ще у січні 2009 року під час чергової газової війни зі «стратегічним партнером». Уже тоді європейські спостерігачі зазначали, що запевнення газового монополіста не завжди збігаються з реальним станом справ.

І ось нині, попереджаючи пані Меркель про можливі проблеми з транзитом газу в європейські країни через Україну, Путін вирішив заздалегідь, так ми мовити, постелити собі соломку. Розраховуючи, що  там забули про події не такі вже й віддалені в часі. Приміром, про те, як  на початку лютого 2012 року зменшення постачання російського газу спостерігали в семи європейських країнах: Польщі, Словаччині, Австрії, Угорщині, Греції, Румунії та Італії, а також у Туреччині. Зокрема, Австрія недоотримала 30% газу, Італія — 24%, Польща — 8%. Водночас австрійська компанія OMV повідомила 3 лютого про те, що «Газпром» попередив її про плановані скорочення постачання газу. Тоді прес-секретар польської державної нафтогазової компанії PGNIG Йоанна Закшевська зазначала, що до Польщі було скорочено постачання газу, який надходив через газотранспортну систему Білорусі,  а не України.  А  генеральний директор «Газпром експорту» Олександр Медведєв запевняв італійських колег,  що концерн до кінця тижня ліквідує 10% недопостачання газу до Італії.

Насправді ж головною причиною недопоставок вуглеводнів у європейські країни була не наша країна, а «Газпром». Оскільки в Росії панували аномальні морози, Путін тоді під час зустрічі зі своїми урядовцями та керівництвом російського газового монополіста зазначив, що, попри зусилля для забезпечення газом закордонних партнерів, головне завдання — забезпечення внутрішніх потреб. А у відповідь на слова тодішнього заступника керівника «Газпрому» Андрія Круглова про те, що «Газпром» таки зменшив обсяги постачання газу до  країн Європи, Путін знову знайшов крайніх: «Сьогодні не зайвим буде згадати тих, хто заважав нам будувати «Північний потік». Якби не заважали, була б уже друга нитка, і вони обидві були б завантажені. Під нові транспортні маршрути «Газпром» уже розкрив би нові родовища, зокрема Бованенківське, активніше працювали б на Штокмані, і сьогодні, впевнений, таких би проблем не виникало».   

Із хворої голови на здорову  

Отже, річ не в Україні, а в неспроможності російського газового монополіста виконувати свої контракти в повному обсязі. Оскільки довелося через холодну зиму відбирати більше газу для власних потреб. Українська ж сторона навпаки, щоб підтримати належний тиск у трубі, додатково відбирала газ зі своїх сховищ і транспортувала його в Європу.  Хоч самій було сутужно, оскільки  замість законтрактованих 510 мільйонів Україна одержувала на добу лише 460 мільйонів кубометрів газу.

Тож нинішнє намагання Путіна продати європейцям продукт не першої свіжості у вигляді можливого відбору вуглеводнів із газотранспортної системи українською стороною розраховане, очевидно, на коротку пам’ять європейців. Хоч насправді йому вже, мабуть, доповіли, що «Газпром» у разі холодної зими просто не зможе в повному обсязі виконувати контракт через брак вуглеводнів для внутрішнього користування. Адже російський газовий монополіст опинився у скрутному становищі, оскільки, втративши надприбутки, не має коштів на розробку та введення в експлуатацію нових родовищ вуглеводнів, зокрема завдяки нашій країні, яка відмовилася від російського газу, і падінню світових цін на свій продукт.

І тепер Путін намагається все звалити з хворої голови «Газпрому» на українську газотранспортну систему, модернізація якої, до речі, незабаром розпочнеться. Що дасть змогу ще раз підтвердити Європі надійність українського транзитера вуглеводнів.

Стосовно ж нашої країни, то їй немає потреби зазіхати на чуже. Адже  керівник Міненерго Ігор Насалик, якого цитують ЗМІ, зазначив: «Хочу запевнити всіх жителів нашої країни: жодних проблем з опалювальним періодом в Україні не буде». Підкріпив свої слова так: за даними Міненерго, база теплової генерації удвічі перевищує потреби українців, крім того, на складах накопичили 1,7 мільйона тонн вугілля.

Отже, Путіну не варто перекладати на Україну неспроможність своєї країни виконувати контракти та  робити  чергову спробу навісити європейцям локшину на вуха. І без того вже весь світ знає, що йому вірити ні в чому не варто.