ЛИСТ ВГАЗЕТУ

Цей лист ми отримали у відгук на публікацію про акцію «Твій рядок у народну Книгу пам’яті», яку започаткував Національний музей «Меморіал пам’яті жертв Голодоморів в Україні». Його автор — Андрій Сергійович Склярук, літня людина, який пройшов Другу світову війну і пережив Великий Голод у 10-річному віці. А втім, надамо йому слово:

«Не знаю, як це зробити, я звертаюся до вас із проханням вписати прізвище моєї матері до Книги пам’яті жертв Голодомору. Палажка Кіндратіївна Склярук померла від голоду навесні 1933 року. Мені тоді йшов 10-й рік. Я разом з нею та батьком Сергієм Григоровичем жили в селі Свинарка Бабанського району Київської області (нині село Свинарка Уманського району Черкаської області).

Якось зранку батько пішов у поле на роботу, а ми з мамою ще спали на печі. Я прокинувся і бачу, що вона ще спить, хоч зазвичай піднімалася дуже рано. Почав її будити, гукаю «Мамо! Мамо!», штовхаю її, а вона не відповідає і не ворушиться. Я до неї — а вона холодна! Я пішов до сусідки, а там у дворі — нікого. В цей час біля нашої хати зупинилася підвода, зайшов чоловік і питає, чи є мертві. Я відповів, що мамі погано. Вони зняли її з печі, подивилися і кажуть: «Синку, твоя мама мертва». Забрали її і відвезли кудись.

Прийшов батько з роботи і питає, де мама. Я йому все розповів. Тоді батько пішов дізнатися про маму. Йому й сказали, що вона похована на кладовищі села Свинарка у спільній могилі.

У 16 років я поїхав із села і нині живу у Запоріжжі, але в село інколи навідуюся. На тій спільній могилі стоїть один великий хрест. Скільки там поховано людей і хто саме, ніхто не знає й досі…

Моя мати Палажка Кіндратіївна народила і виростила мене, врятувавши від голодної смерті. А сама померла у молодому віці. На жаль, я навіть не знаю дати її народження. Вважаю своїм синовнім обо?в’яз?ком залишити спогад про неї не тільки для себе, а й для інших людей. Вона заслужила, аби її ім’я було внесено до Книги пам’яті жертв Голодомору».

Від редакції. Оприлюднюючи цього листа, ми дуже сподіваємося, що ім’я Палажки Кіндратіївни Склярук знайде своє місце на сторінках Національної Книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років у томі Черкаської області.

Гадаємо, що записування сімейних історій та документація спогадів очевидців Великого Голоду триватиме. І до цієї справи долучиться молоде покоління українців. Правда про історію власного народу потрібна нам усім, аби трагедії не повторювалися.