6 червня 1991 року Верховна Рада УРСР призначила Володимира Матвієнка головою правління Національного банку України. Ще існував Радянський Союз, коли з трибуни сесії Верховної Ради Володимир Павлович оголосив про створення банківської системи незалежної України, впровадження національної валюти — гривні та здійснення міжнародних розрахунків через Національний банк України. За словами тодішнього голови Державного банку СРСР Віктора Геращенка, Матвієнко розвалив Радянський Союз.
Центральні фінансові органи СРСР, а згодом і Російської Федерації, перешкоджали Україні у створенні незалежної банківської системи. Усвідомлюючи важливість створення національної банківської системи, Володимир Павлович визначив першочергові стратегічні напрями діяльності НБУ: термінове відкриття кореспондентських рахунків у зарубіжних банках з метою спрямування зовнішньоторговельного обороту України на рахунки НБУ і мобілізацію валютних коштів для зміцнення незалежності України. Це вдалося зробити. За короткий термін розрахунки українських підприємств було переведено з рахунків радянського «Внєшекономбанку» на рахунки НБУ в зарубіжних банках.
Розуміючи, що справжній суверенітет держави можливий лише за наявності власної національної валюти, фахівці НБУ на чолі з Володимиром Матвієнком розробили концепцію грошової реформи.
— Робота над створенням гривні почалася задовго до того, як Україна отримала власну валюту, — згадує Володимир Матвієнко. — У 1991 році Нацбанк, виконуючи функції центральної кредитної та емісійної установи країни, активно вів переговори із зарубіжними компаніями про друк національної валюти, а також створення власної матеріально-технічної бази з її виготовлення в майбутньому. Українські художники Василь Лопата та Борис Максимов працювали над дизайном гривневих купюр, запровадження яких було заплановано на І півріччя 1992 року згідно із парламентською постановою «Про національну валюту в Україні». Перші купюри з’явилися уже в 1991 році, але в обіг їх ввели лише у 1996-му.
Важливо наголосити, що купони багаторазового використання на початку 1992 року розглядали лише як підготовчий захід до справжньої грошової реформи. Тож перша українська грошова одиниця — купоно-карбованець — допомогла економіці України уникнути кризи неплатежів і сформувати в короткий термін власний, незалежний від РФ, готівковий і безготівковий грошовий обіг. До речі, подібний досвід використовували інші країни перед запровадженням власних грошей, зокрема США.
В.П. Матвієнко здійснив у 1991—1992 роках масштабну організаційну роботу зі створення центрального банку, побудови дворівневої банківської системи, реєстрації перших комерційних банків. За ініціативи та безпосередньої його участі виготовлено перші зразки гривні, закладено основи для випуску Українською державою власних грошових знаків. Гривневі купюри він підписав до друку ще в 1991 році, тоді в Лондоні з’явився і їх перший тираж.
За словами першого керівника Нацбанку Володимира Матвієнка, на той час ситуацію в Україні ускладнювали матеріально-фінансові труднощі, брак досвіду, вплив зовнішніх чинників, а іноді й політичний тиск. Та завдяки фаховому колективу банкірів у перші роки роботи НБУ було закладено основні правові норми функціонування банківської системи, розроблено економічні нормативи діяльності комерційних банків, створено рекомендації щодо кредитної діяльності тощо.
При НБУ почали працювати важливі супутні інституції: Науково-дослідний інститут банків та Центр технічного обслуговування обчислювальної техніки. Розпочала роботу Державна скарбниця, головним завданням якої було формування в Україні запасу дорогоцінних металів і каміння. Національний банк уклав п’ять договорів на купівлю 10 тонн срібла й кількасот кілограмів золота та платини, виступив замовником із розробки родовищ золота в Закарпатській області, у підпорядкування НБУ перейшли підприємства, що виробляють діаманти тощо.
Створення основ монетарної політики держави, розробка концепції впровадження національної валюти — гривні, входження в систему міжнародних розрахунків були стратегічними напрямами діяльності НБУ у 1991—1992 роках. Було здійснено комплекс заходів у галузі створення національної платіжної системи, встановлено кореспондентські відносини з провідними банками світу, позитивно вирішено питання про вступ до Міжнародної спеціалізованої банківської клірингової системи SWIFT на правах повноправного члена, що означало визнання молодої Української держави світовими фінансовими колами.
У 2004 році за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку банківської системи, багаторічну самовіддану працю і громадську діяльність Володимирові Павловичу Матвієнкові присвоєно звання Героя України із врученням ордена Держави.
Видатному фінансисту і патріоту України Володимиру Матвієнку було вручено високі державними нагороди — орден Дружби народів, почесні відзнаки Президента України — орден Князя Ярослава Мудрого IV та V ступенів, «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесну грамоту Президії Верховної Ради УРСР, Почесну грамоту Верховної Ради України, Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, а також відзначено багатьма орденами і медалями за заслуги в галузі економіки та банківської справи, наукову, громадську та благодійну діяльність. Лауреат міжнародних премій «Дружба» та «Слов’яни», неодноразовий переможець Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золота Фортуна», володар премії «Прометей Престиж» IV Загальнонаціональної програми «Людина року-1999» у номінації «Фінансист року».
Успішна діяльність В.П. Матвієнка отримала міжнародне визнання. Папа Римський Іоанн Павло ІІ під час офіційної церемонії нагородив Володимира Матвієнка Почесною Нагородою Ватикану.
За внесок у розвиток фінансової системи, створення сучасної ефективної банківської структури та розвиток міжнародної співпраці у банківській сфері його нагороджено орденом Пошани Міжнародної кадрової академії. Міжнародний біографічний центр (Велика Британія) присвоїв йому почесне звання «Людина року 1998—1999», за видатні досягнення в галузі економіки й банківської справи його нагороджено дипломом і срібною медаллю «За заслуги в XX столітті». Ім’я Володимира Матвієнка занесено до Міжнародного біографічного довідника, Міжнародного довідника відомих інтелектуалів, довідників «2000 видатних інтелектуалів XXI століття», «500 найвидатніших діячів нового тисячоліття», «Найвидатніші мислителі XXI століття». В.П. Матвієнко — почесний член Ради директорів Американського біографічного інституту, володар Лаврового вінка та звання «Лауреат міжнародної премії за особисті досягнення та заслуги перед суспільством», кавалер Дипломатичного ордена, нагороджений медаллю Пошани, яка є символом поваги та визнання у США, та багатьма іншими міжнародними нагородами.
Згідно з офіційним свідоцтвом Кримської астрофізичної обсерваторії, малій планеті, яку відкрили 5 вересня 1978 року та зареєстрували в міжнародному каталозі під номером 6622, присвоєно ім’я МАТВІЄНКО.
Герой України професор Володимир Павлович Матвієнко зробив значний внесок у розвиток економічної, філософської науки і природознавства. Дійсний член Академії економічних наук, Академії технологічних наук України, Академії інженерних наук України, Української академії економічної кібернетики, Української екологічної академії наук, почесний член Української академії архітектури.
Володимир Матвієнко автор монографій та книжок «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное (правы ли классики)», «Планета життя», «Самотужки по життю», «Твій син, Україно!», «Терен життя», «Ознаки епохи», «З погляду на світ», «Без’ядерний меморандум».
Широковідомі його поетичні та пісенні збірки «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах», «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам’яті», «В серці маю Україну», «До України — як до храму», «Творіть Україну» та збірки афоризмів «Дотепні слова».
Володимир БОНДАРЕНКО,
публіцист
Ми в Google+