Свобода полягає в тому, щоб 
залежати тільки від законів 
Вольтер

Один з найбільш негативних виявів сучасності — корупція, яка більшою або меншою мірою супроводжує суспільство протягом усієї історії його існування. Факти, висвітлені з цього приводу у вітчизняних ЗМІ, вражають. Іноді майновий стан чиновників з урахуванням численних об’єктів нерухомості, земельних ділянок та транспортних засобів, які перебувають у їхній власності чи користуванні, обчислюється шестизначними цифрами навіть у доларовому еквіваленті!

Ідеться про одне з наймасовіших виявів корупції — незаконне збагачення. Воно внаслідок безкарності давно набуло тотального характеру. Через брак у законодавстві дієвих норм, спрямованих на запобігання незаконному збагаченню, ефективна боротьба з корупцією проблематична. Адже якщо достовірно відомо, що статки конкретної особи багатократно перевищують офіційно задекларовані доходи, то різниця між першим та другим становить результат незаконного збагачення. Зрозуміло, що отримане внаслідок такого збагачення майно слід конфіскувати, а особу, що незаконно збагатилась, — притягти до відповідальності. Однак судова практика сором’язливо мовчить із приводу застосування статті 368-2 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність саме за цей злочин.

З огляду на декларативність цієї правової норми законодавцеві слід негайно узгодити її з вимогами часу, перетворивши на дієвий інструмент боротьби з корупцією.

Цивілізоване суспільство потребує дієвої системи стримувань та противаг, особливо коли це стосується правоохоронних органів. Адже саме вони покликані вести боротьбу зі злочинністю. Тож своїми неправомірними діями можуть завдати непоправної шкоди охоронюваним законом правам та інте?ресам окремих громадян, громадськості й державі.

У цьому сенсі потужний потенціал має громадськість. Озброївши її не бутафорськими, а реальними важелями правового впливу, суспільство швидко відчує перші наслідки боротьби з корупцією. Для активізації такої боротьби громадським формуванням, які мають запобігати корупції, слід надати право вимагати від правоохоронних органів відкриття кримінального провадження за кожним корупційним правопорушенням, виявленим цим громадським формуванням. Крім того, тим громадським формуванням, за матеріалами яких відкрито кримінальне провадження, необхідно надати процесуальний статус учасників такого провадження і забезпечити їхнє право на безпосередню процесуальну участь у досудовому слідстві та розгляді справи в суді.

Такими процесуальними правами слід забезпечити громадськість і в адміністративному, господарському, цивільному процесах та у справах адміністративної юрисдикції. Внаслідок запровадження таких заходів буде забезпечено дієвий, а не формальний доступ громадськості до правосуддя в цілому, зокрема, у питаннях боротьби з корупцією.

Прикладом може слугувати міжнародна Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень та доступі до правосуддя з питань, що стосуються охорони навколишнього середовища 1998 року (Орхузька конвенція).

Дивує, що вітчизняне законодавство не апелює до ЗМІ як до джерел публічної інформації, що містять безцінні відомості про корупційні діяння. Результати журналістських розслідувань чомусь зовсім не цікавлять правоохоронні органи. Більш того, нерідко самі автори таких розслідувань стають об’єктами протиправної уваги силових структур.

Між тим, стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України зобов’язує слідчого, прокурора невідкладно розпочати розслідування «після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». До речі, КПК України 1960 року імперативно визначав як самостійний привід для порушення кримінальної справи повідомлення, опубліковані у пресі.

У зв’язку з цим корисно внести відповідні зміни до чинного КПК, зобов’язавши органи досудового слідства та прокурора розглядати опубліковані у ЗМІ повідомлення, які містять фактичні дані з ознаками кримінально караних дій, як обов’язковий привід для відкриття кримінального провадження. Водночас слід зобов’язати орган досудового слідства, прокурора та суд звітувати перед громадським формуванням про наслідки проведеного розслідування та розгляду справи шляхом публікації відповідного повідомлення саме у тому ЗМІ, інформація якого слугувала приводом для відкриття кримінального провадження.

Якщо будуть запроваджені такі заходи, боротьба з корупцією в Україні набере якісно іншого змісту. 

 

Олександр РЯЗАНЦЕВ,
юрист, для «Урядового кур’єра»