Нині вся Україна намагається зігріти воїнів на фронті. Хтось збирає пожертви й купує на них теплі речі, хтось ковдри чи плетені власноруч шкарпетки передає для потреб ЗСУ. Герої матеріалу «Урядового кур’єра» зігріватимуть бійців буржуйками, які виготовляють самі.

Це не для буржуїв!

У Закарпатській області в місті Хуст Владислав Головко відомий багатьом. Про нього кажуть, що працює без вихідних, намагаючись встигнути якомога більше.

«Відпочивати в цей час, як раніше, я собі не дозволю, — зізнається Владислав. — Бо нині, як кажуть, усе має бути для фронту, для перемоги». За фахом фельдшер, він спочатку збирав кошти для армії. А потім подумав, що цим можуть займатися й інші. За нинішніх умов напередодні зими чи не найпотрібнішими в побуті бійців є буржуйки.

Ними і займається цим разом зі своїм добрим знайомим Ігорем Чеховським, який живе в сусідньому місті Виноградів. Саме він уже два місяці як перетворює вживані балони для скрапленого газу в елегантні пічки. Зовні прості, але вельми ефективні, бо добре віддають тепло. На самому початку за якихось три дні пан Чеховський зробив чотири буржуйки для Збройних сил.

У їхньому тандемі завдання Владислава — забезпечення матеріалами. Зроблені ними буржуйки надходили і для 128-ї Закарпатської бригади, і для добровольчого батальйону «Сонечко». Утім, адреси відправлень обирають в Ужгороді волонтери, які на постійному зв’язку з воїнами і найкраще знають їхні потреби.

Основні труднощі виникають не через технологічний процес, а саме через брак матеріалів. І тому починав з того, що купував їх за власні кошти. З часом, зрозумівши, що багато так не зробиш, вдався до пошуків людей, готових допомагати. Таких знайшлося чимало, тож справи пішли веселіше.

Щоб мати необхідні матеріали, Владислав через соціальні мережі кинув клич. Потрібні дріт, металеві заготовки, листи сталі, електроди для зварювання, круги для різання металу, петлі й дверцята зі старих грубок, які часто без жодної потреби зберігаються у людей удома. Велика необхідність у трубах і димоходах, яких не вистачає. Від наявності всього цього залежать темпи виготовлення буржуйок. З одного старого балона, до речі, виготовляють аж два нагрівальні пристрої. Тож Владислав Головко закликає всіх, хто має ці пристрої вдома, відгукнутися.

Він сам привозить від людей те, що можуть віддати для потреб фронту. Виготовивши разом із товаришем уже понад десять нагрівальних пристроїв, каже, що справи пішли б веселіше, якби з’явилися помічники. І в постачанні матеріалів, і безпосередньо в роботі.

Універсальні пічки від Яцоли

А в Ужгороді про тепло в бійцівських окопах, перебуваючи за сотні кілометрів від них у глибокому тилу, дбає приватний підприємець Іван Яцола.

Пічки, які виготовляють на його невеликому підприємстві, відзначаються особливими функціями. Біля них бійці не лише грітимуться, а й на їхніх поверхнях зможуть готувати їжу, а на висувних ріжках сушити речі. За основу майстри-зварники беруть вживані газові балони. Кажуть, що з ними потрібна особлива уважність, бо часто в них міститься невикористаний газ і потрібно спустити його так, аби не вибухнув.

У цих пристроях нині велика потреба. Їх рідко де використовують (скраплений газ у більшості населених пунктів замінено природним із трубопроводів), тож віддати для виготовлення буржуйок означає знайти їм найкраще застосування.

Верхню частину балона, який встановлюють горизонтально, зрізають, після чого до країв приварюють сталеву пластину. Вона й слугує поверхнею для готування їжі. Ріжки для сушіння можна вставляти в отвори труб, котрі приварені по боках. Усе продумано до деталей. Ще одна цікава деталь: для відкривання дверцят використовують петлі, зняті з «Мерседеса». Вони дуже надійні і, кажуть, зносу їм немає. Ручку для відкривання також зняли з німецького автомобіля. Відслуживши своє на дорогах, стане в пригоді вже українським воїнам.

Цього понеділка з підприємства Івана Яцоли на фронт відправлено одразу вісім універсальних пічок. Підприємець завдячує своєму давньому товаришеві Володимирові Рущаку, який від самого початку російського вторгнення в Україну активно допомагає фронту. З того часу безпосередньо на фронті боронить Вітчизну і син Рущака, теж Володимир. Батько воїна завжди подумки біля сина, чекає його з місць боїв живим, неодмінно з Перемогою.

Пічки не лише зігріватимуть бійців на фронті, а й створюватимуть їм хоча б мінімальний комфорт там, де вибухають снаряди, рвуться міни.