Шість років тому на Тернопільщині задля ефективного та оперативного реагування на повідомлення громадян про вчинення протиправних діянь уперше в Україні взялися впроваджувати проєкт зі створення поліційних станцій. Нині їх в області 39. Хоч їх мало бути трохи більше, адже планували цього року відкрити ще кілька, та завадив широкомасштабний напад рашистів.

На думку начальника головного управління Національної поліції України в Тернопільській області Олександра Богомола, поліційна станція — взаємовигідна співпраця між правоохоронцями та органами місцевого самоврядування. Філософія такої обопільної доброї справи в тому, що громади надають у користування поліційній станції приміщення, дбають про його ремонт та облаштування. Завдання ж поліції — забезпечити досвідченим особовим складом, озброєнням, спеціальними та іншими необхідними засобами для несення служби.

Підполковник поліції Петро Мороз, начальник відділення поліції №2 м. Бучач Чортківського районного відділення поліції головного управління Національної поліції в Тернопільській області, ділиться думками про роботу поліційних станцій. Фото автора

Є певні особливості служби

Перша поліційна  станція на Тернопіллі з’явилася 2016 року в селищі Золотий Потік. Місцева громада потурбувалася про приміщення, його ремонт, оргтехніку. Працюють тут старший дільничний інспектор поліції Андрій Романишин і дільничний офіцер поліції Ігор Боднарук. Нині вони обслуговують 16 населених пунктів у Золотопотіцькій та п’ять — у Бучацькій громадах.

Служба тут має певні особливості. І не тому, що села віддалені. На територіях основної частини населених пунктів діє Національний природний парк «Дністровський каньйон». Тож місцеві правоохоронці здійснюють патрулювання цього природно-заповідного фонду задля виявлення правопорушень, злочинів проти довкілля. Ідеться зокрема про незаконне вирубування лісу, виловлювання риби, добування корисних копалин.

У холодну пору року люди інколи протиправно  вирубують дерева. Щоб цьому запобігати, Андрій Романишин разом з іншими право­охоронцями і працівниками лісового господарства організовує спільні рейди в населених пунктах, проводить відповідну роз’яснювальну роботу і серед жителів, і у трудових колективах.

До слова, сам старший дільничний інспектор колись працював у лісовому господарстві, але волею випадку одягнув погони правоохоронця. Розповідає, що мав отримати в органах внутрішніх справ дозвіл на носіння зброї, саме оформлявся на посаду єгеря, а йому тим часом запропонували працювати в тодішній міліції. Пропозиція хоч застала зненацька, захопила пана Андрія, тож погодився. І вже чимало років він правоохоронець.

Серед особливостей громади, в якій несе службу Андрій Романишин, — багаторелігійність. Місцеві жителі відвідують не тільки традиційні церкви — греко-католицьку чи православну. У трьох селах громади живуть аміші, які належать до християнської спільноти, але відмовилися від благ цивілізації. Вони дотримуються свого вірування, яке визначає їхній спосіб життя, побутові умови, відмову від багатьох надбань прогресу. Старший дільничний інспектор стверджує, що зумів налагодити  добру спів­працю з цією релігійною громадою.

«Якщо виникають якісь непорозуміння, то сідаємо разом і вирішуємо», — розповідає Андрій Романишин.

Розпитую в нього про криміногенну обстановку в населених пунктах, які перебувають у його віданні. Адже дільничним доводиться реагувати й на ті повідомлення, що надходять безпосередньо їм, і на ті, що прозвучали у слухавці оператора телефонної лінії 102. У користуванні правоохоронців поліційної станції в Золотому Потоці є автомашина, а це дає змогу бути їм мобільнішими, швидко реагувати на правопорушення чи злочин.

Із початком великої війни протиправних діянь реєструють значно менше.

«Люди стали тепер дисциплінованішими, свідомішими», — стверджує старший дільничний інспектор. Хіба сімейні кривдники не можуть угамуватися. Дільничні тримають у полі зору тих, хто схильний до домашнього насильства, навідуються до них, проводять відповідні бесіди, а то й виносять приписи про заборону проживання з постраждалою особою. 

Громада потребує відкриття ще однієї поліційної станції. У селі Стінка навіть уже відвели приміщення. Але розгорнути роботи — і ремонтні, і з облаштування меблями, оргтехнікою — перешкодила війна. Щойно здобудемо перемогу, станція неодмінно відчинить двері, переконаний пан Андрій.

Старший лейтенант поліції Олег Кулик став першим на Тернопільщині поліційним офіцером громади

Буде новосілля й нині

І це не єдина поліційна станція в області, яку не вдалося цьогоріч відкрити.  Підполковник поліції Петро Мороз очолює відділення поліції №2 м. Бучач Чортківського районного відділення поліції головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Цьому відділенню підпорядковуються й дільничні із Золотого Потоку. Каже, що планували створити поліційні станції, крім Стінки, у селищі Коропець, селі Пилява. Та через війну довелося на певний час відкласти цю справу.

Однак незадовго може справити новосілля поліційна станція в селі Переволока Бучацької міської громади. Вона з’явиться в будівлі, в якій колись розміщувалася сільська рада. Громада подбала про ремонт приміщення. Поліція підготувала фахівців, які нестимуть тут службу.

Петро Мороз зауважує, що нині на території обслуговування відділення діють три станції. У селищі Золотий Потік першими в області створили такий правоохоронний заклад. Тим часом у Трибухівській сільській громаді зуміли зробити ще один крок — тут почав працювати перший на Тернопільщині поліційний офіцер громади. Ним став старший лейтенант поліції Олег Кулик. До слова, старший дільничний інспектор поліції Андрій Романишин із Золотого Потоку теж свого часу брав участь у конкурсі на посаду поліційного офіцера громади, пройшов усі його етапи, але проєкт поки що не вдалося втілити. Причина зрозуміла: громада не виявила активності в цьому напрямі через фінансові труднощі. 

Цікавлюся в Петра Мороза відмінностями в посадових обов’язках дільничного та поліційного офіцера громади.  Виявляється, поліційний офіцер громади перебуває суто на території громади, яку обслуговує, а дільничних інспекторів залучають до несення служби й на території інших громад, на різні оперативні відпрацювання, охорону публічної безпеки та порядку.

Створення поліційних станцій засвідчило тісну співпрацю із громадами. Щодня правоохоронці живуть клопотами громади, цікавляться питаннями правопорядку.

«Громада завжди сприяє тому, щоб наші офіцери почувалися комфортно й надавали людям не лише правову оцінку, а й допомогу», — зазначає Петро Мороз.

Я цікавився щодо цього думкою деяких голів громад. Роботою правоохоронців вони задоволені. І це дуже важливо.