Гуманітарна політика

До редакції надійшов лист від батьків учнів монастироцької школи, що на Хмельниччині, із проханням допомогти зберегти їхній навчальний заклад. Тож «УК» поцікавився, чому школа на межі закриття і в яких умовах навчаються діти. 

25 березня 2017 року Національна філармонія України відкриває свій 153-й сезон в Колон­ному залі імені М. В. Лисенка, де в рамках проектів «Народжені в Україні», «Музичні діалоги — Україна та світ» та до 100-річчя першого виконання «Щедрика» юні й талановиті учні Дитячої музичної школи №10 Печерського району м. Києва виступають зі звітнім концертом. Творчість молодих обдарувань вже встигли високо оцінити  дорослі глядачі з різних куточків України та багатьох країн світу. 

Видатний український археолог — цих слів достатньо, щоб представити Ірину Ковальову, чиє ім’я внесено в різні енциклопедії. Щоб розповісти про цікаву людину і науковця, одного інтерв’ю замало. Можливо, навіть книжки, зокрема тієї, яку Ірина Федорівна написала про себе сама: «Життя, проведене в могилі: сповідь археолога». А поки що до уваги читачів «УК» розмова з професором Іриною КОВАЛЬОВОЮ про минуле і сучасне. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: Критична маса безкарності  «Інколи писав невміло, але брехливо — ніколи» Трагедія і безсмертя українського Моцарта

Останніми роками тернопільські глядачі вже добре знають, що до свого професійного свята творчий колектив драмтеатру ім. Тараса Шевченка запропонує нову виставу. Торік режисер-постановник народний артист України Олег Мосійчук піднімав їм настрій відомою комедією Олексія Коломійця «Фараони». Нинішнього ж березня вирішив звернутися до твору драматичного. Щоправда, конкретний жанр він замаскував під звичне визначення «сімейні сцени». А де родина, відаємо, то там завжди цілий моток нерозв’язаних проблем-труднощів, а почасти й важкі психологічно, незрозумілі серцю стосунки-взаємини, що можуть навіть принести багато лиха, біди. 

Днями у Дніпрі міністр культури Євген Нищук вручив голові Дніпропетровської обласної ради Глібові Пригунову сертифікат про внесення елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.  Копії документа отримали головні номінанти, які представляли ці пісні і є носіями культурної спадщини: три фольклорно-етнографічні колективи з козацьких поселень Наддніпрянського краю. Це гурт «Криниця» з міста Підгороднє Дніпропетровського району, «Первоцвіт» із села Кочережки і «Богуславочка» із села Богуслав Павлоградського району.

Одне з того, що найбільше вражає, коли потрапляєш за кордон, — кількість людей на візках. Чи спілкуються вони за келишком вина в кафе, чи прогулюються вулицею, чи купують багет у крамниці — в будь-якому разі живуть звичайним життям. А в нас? Будь-яка недієздатність — це фактично вирок: власна домівка стає в’язницею, треба довічно залежати від сторонньої допомоги. 

Заслуг у викладача фізики Чернівецького ліцею №1 Пауля ПШЕНІЧКИ не злічити. За суперпрофесіоналізм його удостоєно не тільки звання заслуженого вчителя України, він став Соросівським учителем і Учителем світу після перемоги у міжнародному конкурсі вчителів Intel ISEF у Портленді (США). Наша розмова з людиною, яка не тільки заходить у клас до українських учнів, а й читає лекції й проводить майстер-класи в університетах і школах світу. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:  Наш Шевченко в музиці Чи мала Центральна Рада анексувати Крим? Магічний світ петриківської майстрині  

Заспівати разом — чудовий спосіб відзначати важливі й визначні події. Тож влаштувати гала-концерт за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні, присвячений не лише річниці наших дипломатичних відносин, а й 27-річчю відновлення Незалежності Литовської Республіки, — напрочуд вдала ідея. Вечір відкрив Посол Литви Марюс Януконіс. Говорив добірною українською. Згодом розповів журналістам, що вчить українську вже п’ять років і це четверта опанована ним іноземна мова. 

Шкільний автобус зазвичай може довезти учнів до опорної школи у сусідньому селі, де вони здобудуть якіснішу освіту. Це на рівнині. У горах свої закони: тут на заваді знан­ням часто стає її величність Природа. Школи інколи настільки віддалені від осель горян, що дітям щодня доводиться долати десятки кілометрів, щоб потрапити на урок. Гірський ландшафт, річки й потічки, не дорога, а численні серпантини нерідко у поєднанні з погодними умовами зупиняють не лише дітей, а й дорослих. Коли два дні поспіль періщить злива, бешкетують вітровії або взимку йде сильний сніг, горяни залишаються відрізаними від цивілізації. 

Сумський обласний центр служби крові широко знаний не тільки в Україні, а й за її межами. Ось і недавно тут побували гості з Індії — директори компаній Trigenesis Капіль Кумар та Plasmagen Ранжит Ажманіні, які разом з представниками ПАТ «Біофарма» вивчали досвід роботи з відбору крові, заготівлі, заморожування, зберігання плазми тощо. Особливу увагу закордонні колеги звернули на систему контролю якості, етапи реконструкції центру, препарати, які тут виробляють, відмінності від інших станцій крові.