Цього року в Ольвійській експедиції працювали дві міжнародні місії. Перша — українсько-польська, до складу якої увійшли музейники й археологи з Варшави. Їх очолив доктор Альфред Твардецький. З українського боку керівником була доктор історичних наук Алла Буйських, начальник Ольвійської археологічної експедиції. 

Дні Німеччини відбуваються в Україні вп’яте. Але вперше вони розпочалися не з Києва, а з Дніпра — їхнє офіційне відкриття відбулося в академічному театрі опери та балету. Вистава «Лебедине озеро» за участю солістів Берлінського державного балету Яни Саленко і Маріана Вальтера дала початок численним заходам у 14 містах країни. Генеральний консул Німеччини в Україні Вольфганг Мьосінгер зазначив, що українсько-німецький дует Яни і Маріана найкраще демонструє зміцнілі зв’язки двох країн — ці солісти не тільки партнери по мистецтву, а й молоде подружжя.

Перед виставою ми поспілкувалися з Яною САЛЕНКО. 

В Україні зароджується інституція парамедиків, які надають домедичну допомогу постраждалим в екстремальних ситуаціях. Центром підготовки професіоналів, які працюють в екстреній медичній допомозі, має стати Тернопіль. З наступного року йдеться про підготовку таких фахівців на базі Тернопільського державного мед­університету ім. Івана Горбачевського. А ще цьогоріч тут мають узятися за проведення циклу навчально-практичних курсів з домедичної допомоги для працівників Держслужби з надзвичайних ситуацій та поліції. 

Сашкові Савицькому, моєму університетському товаришеві, який нещодавно повернувся із зимівлі в Антарктиді, вистава дуже сподобалася. Каже, буквально відчував, як напахчене субтропічними рослинами повітря нуртує в легенях. Мені теж перегляд спектаклю навіяв спогади про Батумі, який пощастило побачити півтора року тому в коротких перервах Восьмої конференції міністрів довкілля. 

«А тато довго хворів... Коли лікарі вже нічого не могли зробити, ми зіткнулися з тим, що в нашій країні немає нормальної допомоги таким хворим.

Страшна не смерть. Страшно те, що ми — ті, хто лишилися тут, мучимося, що не змогли зробити щось іще. Кажуть: забудь, не думай. А як не думати? Бо є різниця в тому, чи думати про те, що мама/тато/бабуся жахливо мучилися перед смертю, чи що зробив для рідної людини все, що вона прожила останні дні без болю, встигла потиснути руку онукові й подивитися з ним футбол», — написала на своїй сторінці у ФБ приятелька. 

У столичному Будинку художника відкрилася довгоочікувана виставка Олександра Дубовика. Вона триватиме до кінця нинішнього тижня, що недостатньо для такої масштабної експозиції. Але такі умови оренди. В усіх залах на третьому поверсі представлено майже 200 живописних і графічних робіт митця, починаючи зі знакового автопортрета 1967 року, який, крім впізнаваності Метра, являє тип інтелігента 1960-х. На цей портрет здавна полюють колекціонери, але художник притримує його, адже «він музейного рівня».  

Попри те, що на українському ринку праці юристів надміру, випускники шкіл рік у рік охоче обирають правничі професії. Під час цьогорічної вступної кампанії рейтинг найпопулярніших фахів очолили «філологія», «право» й «менеджмент». На ці напрями абітурієнти подали найбільше заяв, повідомляють у Міністерстві освіти і науки. 

2017-й Волинська обласна рада оголосила у краї Роком Української Повстанської Армії. Відбулися дуже важливі зустрічі, конференції, видрукувано історичні дослідження. Новий роман Івана Корсака «На розстанях долі» теж на цю тематику. 

Зовсім не випадково презентація роману Олександра Скрипника «Розстріляний на Донбасі «за ізмєну Росії» про українського дипломата і розвідника Федора Боржинського, який вийшов у видавництві «Ярославів вал», відбулася в день проголошення ІІІ Універсалу УНР. Адже саме «лицарі мовчазного подвигу» — розвідники періоду Української революції 1917—1921 років наближали своїми діями свято майбутньої державності. 

«Скільки всього могло б статися й не статися, якби не війна». Цю фразу співорганізатори волонтерського фотопроекту «Якби не війна» взяли за епіграф до однойменної книжки. Упродовж тижня виставка діяла в тернопільському Українському домі «Перемога», де на початку нинішнього року відкрили й перший у країні інтерактивний музей бойових побратимів, який створили самі атовці. Ініціатори заснування цього закладу — волонтер голова громадської організації «Об’єднання бойових побратимів» Катерина Бойко («Кобра») й боєць Ігор Войцехівський («Поляк») не лише посприяли відкриттю експозиції «Якби не війна», а й проводили екскурсії.