В умовах війни, яка нині триває, освітня сфера України швидко змінюється, трансформується. Заклади впроваджують змішані форми навчання, колективи пристосовуються до переривання занять через повітряні тривоги, однак викладачі не припиняють вчити  дітей за будь-яких умов. Педагогів, школярів і студентів війна змусила стати максимально гнучкими, а держава, своєю чергою, допомагає швидко оптимізувати навчальний процес. Розвиток інноваційних технологій стає основою масштабних освітніх реформ, що перетворюють освіту на продуктивний сектор економіки.

Олег Шупляк — заслужений художник України. Його картини, особливо двовзори, добре знані у світі. Для себе він визначив давно, що мистецтво має мати національні корені. І на цьому міцному фундаменті стоїть його творчість, про яку сьогодні пан Олег ділиться міркуваннями, а також розповідає й про деякі сторінки особистого життя.

Із початком повномасштабної війни росії проти України чимало наших земляків залишилися без доступу до медичної допомоги та життєво необхідних ліків, передусім від серцево-судинних захворювань, підвищеного тиску, діабету та були змушені переривати лікування. Це стосується й цілком мирних регіонів, де не тривають бойові дії. Часто в населення не вистачає коштів, щоб купити необхідні препарати, а в медичних закладах — працівників чи обладнання. На Полтавщині цю нагальну проблему частково розв’язують за допомогою мобільних медичних команд україно-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я».

Новий театральний сезон відкрили в Тернополі. Його за доброю вже  традицією в академічному драмтеатрі імені Тараса Шевченка розпочали з прем’єрної вистави. Цього разу підготували містерію. І що важливо, містерію непокори. Головний герой вистави — Патріарх Української греко-католицької церкви Блаженніший Йосиф Сліпий, 130-річчя із дня народження якого відзначили в лютому. Це перша сценічна робота в нашій країні про цього духовного світоча, велета духу, славетного українця та незламну людину, яку радянський режим тримав в ув’язненні 18 років. 

 У вітальному слові під час урочистостей з нагоди прем’єри опери «Катерина» за однойменною поемою Тараса Шевченка в Одесі очільник Міністерства культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко згадав символічне відео, зняте нашими захисниками: на визволеній території військові ЗСУ зривають агітку окупантів, під якою проступають пророчі й актуальні рядки Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає…» Роликом, що за кількістю вподобайок залишив далеко позаду більшість відео контенту соцмереж, особливо захоплювалася мистецька спільнота. Мовляв, якби такий кадр побачили в кіно — точно звинуватили б режисера у зайвому пафосі й прямолінійності. 

«В умовах війни, — сказав він, — ми не опускаємо планку якості вищої освіти. Щоб не лише вижити, а розвиватись у надзвичайній ситуації, приймаємо надзвичайні рішення. Адже наш фронт — забезпечення інтелектуального майбутнього України. У зв’язку з війною оновили 80 відсотків положень освітнього процесу. Реорганізували деякі кафедри, відкрили нові спеціальності, поглибили роботу з іноземними партнерами. Оскільки КНУТД займає 58-ме місце в рейтингу 100 найпрестижніших дизайнерських шкіл світу і 68-ме серед фармацевтичних факультетів планети, наш університет конкурентоспроможний на закордонному освітньому ринку. 18 відсотків наших вихованців — іноземці».

 Міжнародна гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» (Mйdecins Sans Frontiиres — MSF) існує вже понад пів століття. За цей час було врятовано мільйони життів. «Лікарі без кордонів» працюють у всьому світі, надаючи безкоштовну гуманітарну та невідкладну медичну допомогу населенню, яке постраждало від збройних конфліктів, голоду, епідемій, вимушеної міграції та стихійних лих у понад сімдесяти країнах світу.
Із початком повномасштабної війни росії проти України в лютому «Лікарі без кордонів» розширили діяльність у нашій державі й тепер працюють у більшості її регіонів.

У місті Свидник у сусідній Словаччині частка українців серед населення одна з найвищих у цій країні — близько 13%. Тут дбайливо оберігають традиції етносу, представники якого живуть у Східній Словаччині споконвіку. І не випадково саме тут, у Свиднику, створено Музей української культури.
Щороку в 13-тисячному місті на берегах річки Ондава проходить Фестиваль пирогів. На святі народних традицій, яке відбулося удвадцятьсьоме, побував кореспондент «УК».

 Ім’я молодого сумського науковця Дмитра Бідюка добре відоме не тільки в регіоні, а й в Україні, Європі та світі, адже його новітні розробки надзвичайно актуальні й затребувані на сучасному ринку. Як наголошує Дмитро, царина його діяльності — розроблення та комерціалізація біорозкладних таропакувальних матеріалів для харчової та нехарчової продукції, менторство у проєкті Zero Waste Academy, просвітницька робота й популяризація екологічно свідомого стилю життя та захисту довкілля, участь в соціальних проєктах.

 Перший у Закарпатській області освітній простір для дітей-переселенців встигли зорганізувати до початку навчального року. Як це відбувалося і які перспективи простору, дізнавався кореспондент «Урядового кур’єра».
У чотириповерховій будівлі, яка належить одному зі співвласників притулку-шелтера, нині мешкають 178 осіб з Харкова, Миколаєва, інших міст сходу й півдня України. З ними 48 дітей. Улітку відпочивали — розважалися, купалися у відкритому басейні, який спеціально для них придбали господарі. Тепер — до навчання. Для них діятиме освітній простір, який працюватиме у форматі позакласної освіти і надання психологічної підтримки.