Доволі часто на узбіччі автошляхів можна побачити траурні вінки. Це означає, що хтось обірвав тут своє життя. Місцеві жителі кажуть про такі місця, що вони згубні, пропащі чи дивні. Науковці, люди з екстрасенсорними здібностями називають їх геопатогенними зонами (ГПЗ). Професор Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Олег Покотило — біохімік,  захоплюється дослідженням аномальних явищ і прагне створити карту геопатогенних зон Тернопільської області. 

У Волинському краєзнавчому музеї громадськість зустріла рушникову доріжку та ікону Святогірської Божої Матері, що у серпні минулого року з міста Святогірська, що на Донеччині, стартували у всеукраїнський тур, присвячений 20-ій річниці Незалежності України.  

Видатний український флейтист Юрій Шутко, соліст Національної філармонії, першим i чи не єдиним в Україні не побоявся зайнятися виключно  сольним концертним музикуванням та вивів флейту з оркестрової ями на академічну сцену. Не маючи власного житла, музикант довгі роки збирав кошти на заповітну мрію — золоту флейту, яка звучить по-особливому. І зрештою таки придбав аж у Лондоні чарівний інструмент вартістю двокімнатної квартири в столиці. Сьогодні виконавець не лише збирає на свої концерти повні зали слухачів, а й займається дослідженням флейтового мистецтва та виховує талановиту зміну.

На Кримському півострові саме у розпалі курортний сезон. Відтак в Ялті стартував проект «Гостьова карта туриста» — скориставшись нею, відпочиваючі матимуть приємну нагоду отримати знижки. Про нововведення кореспонденту «УК» розповідає заступник міського голови Ялти Олена Юрченко.

«Донецькою Швейцарією» називають Святогір’я. Віддалене від промислових підприємств, воно є улюбленим місцем відпочинку донеччан та гостей краю. Адже тут, у курортній зоні, можна не лише підлікуватися чи просто подихати свіжим повітрям у лісах на берегах Дінця, а й ознайомитися з історичними пам’ятками. Саме тому ця територія —   один із найпривабливіших туристичних маршрутів під час Євро-2012 у Донецьку.

Виявляється, відома всім звичайна гармонь, гармошка — не лише російський чи український інструмент, а інтернаціональний. У різних народів світу він має свої назви: бузіка, амірзакан, ірон-кандзал, фандір, комуз, кобуз, обе, кобое, хут-купас, верхань, арган, пшине… Про це розповів музикант, керівник дитячого ансамблю гармоністів Іван Сухий із Жашкова, беручи до рук зроблену власноруч гармоніку у формі жіночого чобітка в єдиному музеї гармошки, який сам і створив.

Рок-музиканти на сторінках «Урядового кур’єра» гості нечасті. Але це зовсім не означає, що деякі вітчизняні виконавці не впливають на формування світогляду молоді набагато сильніше, ніж чиновники і політики. До того ж українські музиканти, які з легкістю збирають багатотисячні стадіони, — ще й візитна картка нашої країни за кордоном. Сьогодні гість «УК» — один з ветеранів українського року, творець жанру украбіллі, лідер гурту Ot Vinta, художник, актор і сценарист Юрій Журавель. 

У мого приятеля вдома існує залізне правило: коли якась річ упродовж року-двох пролежала непотребом, від неї позбавляються. Мовляв, стільки часу обходилися — навіщо далі тримати? Пригадав це, подумавши, що медійне співтовариство в липні мало нагоду відзначити 14-річчя прийняття документа, який і дня не працював — Закону «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні». 

Отримавши диплом магістра теології у 81-річному віці, Феофіл Васильович не зупиняється на досягнутому — сьогодні він знову студент усе того ж Гуманітарно-теологічного інституту (ГТІ) Одеського християнського гуманітарно-економічного університету. Цього разу чоловік опановує журналістику. Втім, нарікає, що змушений взяти академічну відпустку з особистих причин. Та й узагалі стоїть перед дилемою: вивчати журналістику чи писати докторську з теології. Тож швидше за все працюватиме на два фронти.

Дедалі частіше побутує думка, що якби люди не знали щастя, мабуть, наша цивілізація сьогодні вже б не існувала. Втім, що змушує людей мислити, розширювати кругозір, робити винаходи? Одні вчені вважають: це постійне прагнення до щастя. Їхні опоненти заперечують: за рівнем розвитку техніки й отримання різноманітних знань людство за останні 100 років досягло значно більше, ніж за всю історію свого існування. Але навряд чи можна стверджувати, що воно в цілому і кожна людина зокрема стали від цього щасливішими. Це можна пояснити лише тим, що кожна епоха має свої уявлення про щастя. А яке воно у нас, сьогоднішніх?