Нинішнього літа у курортних містечках на Азовському узбережжі Запорізької області очікують справжній бум відпускників. Зазвичай полюбляють тепле південне море батьки з малими дітьми. Та нині сюди приїдуть і ті, хто раніше засмагав у Тунісі чи Єгипті. Мабуть, не пошкодують. Бо тут на них чекають, та так добре готуються до зустрічі, що навіть і "море гріють". 

У рідному місті професор кафедри музичної режисури Національної музичної академії ім. П. Чайковського Володимир Лукашев пройшов шлях до проректора Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського і головного режисера, художнього керівника Харківського театру опери і балету ім. М. Лисенка.

У музичному світі України Євген Станкович отримав чи не всі високі звання. Шість років поспіль, очолюючи Національну спілку композиторів, продовжує писати опери, симфонії, камерні та скрипкові концерти, романси.

Не рідше ніж двічі на рік Євген Федорович приїжджає додому, в закарпатське місто Свалява, де живе його 92-річна матуся та молодша сестра Любов Федорівна. Там і зустрівся з визначним земляком кореспондент "Урядового кур'єра".

Районний центр Велика Писарівка, що на Сумщині, навіть не має статусу міста - таке собі маленьке селище на кілька тисяч мешканців. Але за рівнем культурно-мистецького життя, тим, як проводять дозвілля дорослі й молодь, йому можуть позаздрити навіть іменитіші населені пункти. "Фішкою" Великої Писарівки тривалий час залишається самодіяльна циркова студія, яку сьогодні залюбки відвідують місцеві жителі. 

 "Це фантастичний край! Донецький степ я люблю і колись почувався у ньому, як вдома, і знав там кожну балочку. Коли я згадую про ці балочки, шахти, Савур-Могилу, розповіді про Зуя, Харциза, генерала Іловайського, згадую, як я їздив на волах у Криничку, стає сумно і шкода, що в Таганрозі немає белетристів і що цей цінний матеріал нікому не потрібен", - так написав в одному з листів про перебування в Донбасі вже відомий на той час автор оповідань та фейлетонів Антон Чехов.

Катерина перебирає фотографії. Я бачу старий паркан, присипану снігом копичку сіна, широке поле, на яке дивиться дівчинка років семи. Десь поряд, за кадром, батьки - молоді, але вже відомі пейзажисти Григорій Домненко і Маргарита Толоконнікова. 

Торік на Буковині книгою року стало видання "З Української старовини". Ідея перевидання цього стародруку 1900 року належить генерал-майорові Петрові Житарю. А втілило в життя його задум чернівецьке видавництво "Букрек". 

Добре мати надійного давнього друга, який у годину скрути, образно кажучи, не лише рибу запропонує, а й вудку. Для працівників легкої промисловості таким був і залишається Київський національний університет технологій та дизайну. 70% працівників галузі - його випускники. Тому не випадково її з'їзд відбувся саме в університеті. Свою "кузню кадрів" спеціалісти й керівники називали останнім бастіоном, що не здав галузевих позицій. Не випадково й інше: роботі з'їзду передувала зустріч керівників університету з директорами технікумів, коледжів і ПТНЗ, з якими вони тісно співпрацюють. Теж не випадково, бо у фортеці головне не стіни, а люди. Тому проблема підготовки кадрів - це завтрашній день галузі. Що ж запропонували педагоги для піднесення вітчизняної легкої промисловості? 

Не секрет, що під час традиційних уроків далеко не всі школярі із захопленням вивчають той чи інший предмет. Тож учителю часто доводиться докладати чималих зусиль, аби доступно пояснити новий матеріал, зацікавити кожного учня. Тут сучасному педагогові неабияк допоможе мультимедійний комплекс - завдяки новітнім технологіям учитель може розробити власні авторські уроки та перетворити традиційні заняття на видовищне дійство - цікаве й захопливе. Кореспондент "УК" відвідав такий урок майбутнього у класичній гуманітарній гімназії N48 Шевченківського району столиці.

Фахівці наголошують: реформа охорони здоров'я тільки тоді буде успішною, коли її підтримають самі пацієнти, у т.ч. і через навчання, як боротися із захворюваннями.