Здавалось би, що нового можна сказати про Великого Тараса? Як по-новому поглянути на його особистість і творчість? Усе досліджено, описано, обговорено. 

Напередодні професійного свята — Дня медичного працівника — Президент Петро Порошенко в Маріїнському палаці, що зайвий раз підтвердило урочистість події, зустрівся з представниками цієї найгуманнішої професії. 

Поселення людей на Місяці, туристські польоти за маршрутом Земля — Місяць, видобуток корисних копалин і вирощування рослин в оранжереях на природному супутнику нашої планети — це вже не фантастика, а реальність. Років через 8—10 нинішні школярі зможуть праце­влаштуватися на Місяці. Провідні космічні держави давно мають амбітні програми з освоєння природного супутника Землі. Мало того, його розглядають лише як першу сходинку до Марса й інших планет Сонячної системи. 

Бібліотека в нинішніх умовах — це не тільки книгосховище, а й центр спілкування, діалогу, неформальної освіти, дозвілля. Особливо це актуально для територій, наближених до АТО, де велика кількість переселенців. Вони як ніхто мають потребу в різних освітніх та реабілітаційних послугах, які безкоштовно надають на базі бібліотек. Але ці заклади, особливо евакуйовані із зони конфлікту, переживають нині нелегкі часи, намагаючись працювати по-новому. Про це розмова з директором евакуйованої з Луганська обласної універсальної наукової бібліотеки Інною РИБ’ЯНЦЕВОЮ.  

Чергові одкровення, які нещодавно озвучив на весь світ «батько руських скрєп», вкотре підтвердили прогнози експертів, що інформаційна війна країни-агресорки надалі тільки посилюватиметься. На жаль, вона не обмежується тільки усною творчістю. Не секрет, що в наукових виданнях чимало подібної маячні понаписувано російськими руками. 

Добре знане всіма при­слів’я «під лежачий камінь вода не тече» актуальне завжди. Зокрема коли йдеться про зміни в житті держави загалом і процеси децентралізації зокрема. Тож у багатьох випадках стереотипне твердження, що об’єднання громад у деяких регіонах пробуксовує через небажання сільських спільнот приєднуватися до цього процесу, шите білими нитками. Насправді це відбувається тому, що чимало керівників на рівні районів, населених пунктів інертні або бояться втратити посади, а жителі сіл і селищ здебільшого просто не знають про переваги створення ОТГ. Там же, де ініціативу проявляють місцеві керівники, об’єднання відбувається досить динамічно. Наочним підтвердженням цього може стати історія створення і діяльність першої об’єднаної територіальної громади на Прикарпатті. 

Ліси у восьми областях залишилися фактично без догляду. Сотні мільйонів гривень проходять повз держбюджет. Роботи з лісорозведення фактично припинено. Це лише дрібка фактів зі свіжих матеріалів провідних експертів Світового банку щодо стану нашої лісової галузі. Їхнє нещодавнє оприлюднення спричинило хвилю емоцій і коментарі парламентаріїв, бізнесменів, лісоводів-практиків, урядовців і громадських активістів. Заступник міністра аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева зазначила, що доповіді експертів уважно вивчать у відомстві й візьмуть до уваги. 

За даними Держстату, на 1 січня цього року в Україні було 28 377 сіл і селищ. Це, як зазначають аналітики Економічного дискусійного клубу, на 8 одиниць менше, ніж у попередньому році. Із 1991-го на карті України стало менше на понад 650 населених пунктів. Здебільшого це села, які ще в радянські часи було визнано неперспективними і увага держави до них зменшилась. А люди почали масово виїжджати. Як правило, там залишаються тільки літні, в яких немає ні сил, ні бажання, ні коштів шукати собі кращого місця проживання. 

У Луганській області понад 10 тисяч абонентів залишилися без води. Через борги за електрику енергетики знеструмили Петровську насосну станцію 2 підйому, ВЛ 6 кВ «Грачова», ВНС «Черемушки» міста Попасна і станцію «Смолянинівська». Було припинено й подачу води на не контро льовану Україною територію області. 

Ні для кого не секрет, що клімат у нашій країні стає посушливим. І для хорошого врожаю простого дощику, на жаль, уже недостатньо. Тому вислів «Не полити — не зростити» набуває дедалі більшої актуальності. Особливо з урахуванням того, що зона ризикованого землеробства, якою раніше вважався лише південь України, поширюється на центр і північ. У зв’язку з цим успішна результативна робота агропромислового комплексу держави рік у рік дедалі більше залежатиме від ефективної діяльності водогосподарників. Про те, наскільки вони готові підставити плече сільгоспвиробникам, ми вирішили розпитати голову Державного агентства водних ресурсів України Ірину ОВЧАРЕНКО.