Актуальна тема

  • Микола ШОТ

    Реквієм Небесній Сотні

    Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» у виконанні гурту «Піккардійська терція» стала тугою, смутком, реквіємом сьогодення. Під цей пісенний щем,  його багатоголосся тисячі українців прощалися з Героями Небесної Сотні. І тепер цей твір повів наш народ у пам’ять на глибокі століття, у пам’ять про тих, хто навічно впав на Майдані за нашу свободу.

    Кожна значна історична подія має притаманні лише їй символи. Але й самі не відаємо, чому такий знак ураз з’являється. Ось десятки, а може, й сотню літ співали лемки про те, як пливе кача тисиною, про розмову матері із сином, який сам не знає, де погине, але відчуває, що таки поляже, й могилу «виберут» йому «чужі люде».

  • Крим прокинувся під прапором… референдуму

    Усе розпочалося на світанку, коли, за словами очевидців, у приміщення Верховної Ради Криму та Ради міністрів увірвалися кілька десятків озброєних людей. Вони вивели з приміщень охорону і забарикадувалися, незабаром до ВР під’їхав автобус, з якого вийшло ще зо три десятки людей у формі без будь-яких розпізнавальних знаків і почали переносити до будівлі великі сумки зі зброєю. Згодом на флагштоках цих установ поряд із кримським прапором замайорів прапор Російської Федерації.

  • Олег ЛИСТОПАД

    Оце так свобода слова…

    Учора вранці до нашої редакції у супроводі трьох молодих хлопців вломився (саме так, не зайшов, і не завітав) такий собі Володимир Ананьєв, який мигцем показав посвідчення помічника нардепа від «Свободи» Едуарда Леонова. 
    Хизуючись пістолетом, розмахуючи аркушем паперу, який він назвав «наказом» свого депутата, Ананьєв заявив, що уповноважений зняти з посади головного редактора та його заступників, обізвавши їх зрадниками України, і призначає свою кандидатуру. Коли керівництво редакції пояснило зайді, що знімає і призначає редактора газети Кабінет Міністрів і що варто почекати кілька годин, бо парламент якраз займається питанням призначення уряду, Ананьєв увійшов у раж, смикав за одяг заступницю редактора Ларису Усенко, погрожував зброєю редактору та іншим присутнім у кабінеті співробітникам редакції. При цьому заявляв, що діє від імені Ради Майдану.  

  • Олег ЛИСТОПАД

    Вирок природі Криму, або Як хотіли дерибанити прадавній ліс

    Руйнація Південного Криму як курорту, збитки для економіки півострова й країни. Падіння популярності Великої Ялти порівняно з іншими чорноморськими, зокрема й російськими зонами оздоровлення та відпочинку. Втрата кримчанами можливості заробити на послугах для відпочивальників.

    Усе це стало б реальністю, якби було підписано проект указу колишнього президента Януковича «Про зміну меж території Ялтинського гірсько-лісового заповідника». 

  • Оксана ГОЛОВКО

    Крим не став джокером у політичній грі

    Україна єдина, а найбільшим ворогом хоч Криму, хоч Галичини сьогодні є корупція. Ось проти неї і борються люди. З цими словами одного з учасників учорашнього мітингу під Верховною Радою автономії, який представився: «Я українець, одружений з росіянкою», важко не погодитися.  «Перекопати  перешийок і насипати дамбу поблизу Керчі не вдасться», — зауважив  мені у телефонній розмові знайомий ялтинець. «Проросійські екстремісти в Криму переоцінюють ситуацію та дурять себе», — заявив депутат Верховної Ради Криму Леонід Пілунський в коментарі журналістам. А тим часом на місцевому майдані   скандували: «Слава Україні!» та «Банду — геть!».  У відповідь представники проросійського мітингу співали  російські патріотичні пісні і вигукували назву сусідньої держави.

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Львов заговорил по-русски

    У голосі азербайджанки Таміли відчуваю ледь вловимий біль. Вона ніяк не може збагнути, навіщо нині, коли в країні така біда, горе прийшло у сотні українських родин (хто-хто, а вона, лікар за фахом, добре знає ціну людського життя), спекулювати мовним питанням? І мені стало соромно перед нею за те, що підкидають хмизу у згасле багаття. За те, що зробили боляче людині, чия міра патріотизму, можливо, значно вищої проби за патріотизм багатьох галичан. Приїхавши майже 40 років тому до Львова, вона закохалася у це прекрасне місто, у львів’ян, в Україну, виховала патріотами двох синів Максима й Степана! Такі сини  — гордість не лише для батьків, які не вчили їх спеціально патріотизму чи національної гордості. Вона в них у крові, вони вчилися цього з батьківського ставлення до життя, до людей, своїх професійних обов’язків, коли ті живуть роботою, проблемами і болем своїх пацієнтів не від години до години, і водночас із теплого щирого ставлення до їхньої родини.

  • Тетяна БОДНЯ

    Злочини фотографували на згадку

    Верховна Рада звільнила всіх політв’язнів. Омріяної свободи, зокрема, дочекалися батько і син Павличенки, яких осудили за вбивство судді. На свободі й так звані «васильківські терористи». Апеляційний суд Київської області звільнив з-під варти під підписку про невиїзд Володимира Шпару, Ігоря Мосійчука та Сергія Бевза, засуджених до шести років ув’язнення. Відсиділи вони 2,5 року за звинувачення в намірах підірвати пам’ятник Леніну у Борисполі 2011 року, підготовці теракту та незаконному володінні зброєю. Просто з тюрми вони разом з родинами вирушили до Грушевського та Інститутської подякувати за волю.  

  • Слова єднаються у мови, а ми із ними — у народ

    Нині у Волинській області майже чотири тисячі жителів ромської національності. Деякі дослідники називають і більшу цифру. Чи знадобилася ромській общині Волині видана за підтримки обл?держадміністрації пізнавальна книжка нині вже покійного Сергія Григориченка «Стежиною мудрості», яку журналісти поквапилися охрестити «ромським букварем»? Що треба зробити, щоб здобуття освіти, знання рідної мови стали для нащадків кочового народу нормою? На ці запитання «УК» і дає відповідь дружина автора унікальної книжки, голова ромської організації «Терне рома» Тетяна Логвинюк.

  • Станіслав ПРОКОПЧУК

    Цивілізоване інтегрування чи остаточне поглинання?

    … Що далі ми наближалися транспортним штреком, а потім уже лавою до одного із бурильних забоїв-«епіцентрів» шахти «Смолінська», то дедалі глибше мої гумові чоботи занурювалися у воду, що бігла потоком нам назустріч. Таке відчуття, що ось-ось уже буде по коліна.

    — Вода — головна складова технології з видобування уранової руди, — ледь чую пояснення Віктора Коваленка, директора підприємства, з яким ми майже впритул підійшли до бурильних установок. 

  • Сам не знаю, де погину...

    Через те, що не всіх загиблих вдалося ідентифікувати, цей список не повний. Українська Вікіпедія, за даними якої ми друкуємо імена Героїв, поки що не знає усіх полеглих 18-21 лютого у центрі української столиці. Офіційно МОЗ визнало 82 смерті за цей період, у тому числі й з боку силових підрозділів. Ще сім патріотів загинули до 18 лютого.