Уже давно не таємниця, що абсолютна більшість протестуючих часто навіть не здогадується, що їх використовують «в темну». Свідомо чи ні, але не дуже цікавляться такими випадками й журналісти. Тому, приміром, «війну», про яку йтиметься далі, варто, мабуть, розглянути з урахуванням всіх «за» і «проти», в тому числі на предмет відповідності тим гаслам, під якими вона ведеться.  
Раніше про село Нижню Хортицю, яке входить до складу Розумівської сільської ради Запорізького району, знали хіба що в обласному центрі та ближніх районах. Однак минулого літа події, що там відбувалися, знайшли своє відображення в інформаційних передачах кількох центральних телеканалів та в публікаціях загальноукраїнських друкованих видань, не кажучи вже про місцеві.

Саме великовантажні машини винні у тому, що Київ виявився не готовим до циклону. І, звісно, метеорологи, які хоч і застерігали завчасно, що на столицю насувається негода, але ж не акцентували на тому, що вона буде аж такою сильною. А те, що в ніч із п’ятниці на суботу більшість киян не побачила на вулицях та дорогах міста снігоприбиральної техніки, — так погано дивились. Адже всі служби посилено працювали. У цьому переконують чиновники.
— 21 березня від Гідрометцентру ми отримали повідомлення про те, що будуть снігопади, заметілі, хуртовина. Безперечно, в цьому повідомленні не йшлося, що ця стихія буде такого масштабу. На жаль, у нас у країні не передбачено диференціації рівня загроз: коли насувається звичайний снігопад чи посилення вітру, а коли циклон набагато серйозніший — такий, як цього разу. Проте після того, як ми отримали попередження 21 березня, його розіслали всім службам і районним адміністраціям, щоб можна було вжити відповідних заходів та підготуватися, — зазначив під час прес-конференції у вівторок перший заступник голови КМДА Олександр Мазурчак.  

Небувалої потужності негода, що звалилася нам, у прямому сенсі, снігом на голову, показала не лише те, як уміють (чи здебільшого не вміють) з нею справлятися, а й подала ідею, якими можуть бути шляхи розв’язання проблем у майбутньому. Зокрема щодо кількості техніки, необхідної для подолання подібних стихійних лих. Ситуативно — буквально на кілька днів — її потрібно надто багато. У Києві, наприклад, 25 березня 4673 одиниці техніки працювали на розчищенні доріг.
Схожі погодні викрутаси і надалі можливі, однак велику кількість технічних засобів в одному місті утримувати було б недоцільно, та її в галузі й немає. 

Тепер цю зупинку громадського транспорту біля будинку 102, що на житловому масиві Перемога-3 в Дніпропетровську, знає вся Україна. 20 березня о 7.45 тут сталася жахлива аварія, через яку загинуло 5 людей (в тому числі дитина) і 5 постраждали. ДТП зафіксував відеореєстратор водія, який виклав резонансні кадри в Інтернет.
Згідно з офіційним повідомленням правоохоронців, сценарій трагічної події був таким: «Набережною Перемоги з боку проспекту Героїв у напрямку вулиці Овражної їхав автомобіль Nissan X Trail, водій якого в районі будинку № 102 під час виконання повороту ліворуч не надав переваги в русі транспортним засобам, унаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW 320, що рухався назустріч.

Снігопад припинився, та наслідки його ще довго відчуватимемо. «Урядовий кур’єр» стежить, як в Україні справляються із ситуацією, що оголила не лише проблеми «поточного моменту». Відлуння докотиться й до літа — станом справ в агропромисловому комплексі. Утім, негода показала й інше: як людяність і безкорисливість «вилущується» з оболонки показної відстороненості й навіть незнайомі прагнуть допомогти тому, хто опинився в біді.  

Дичина нині зустрічається у двох місцях. Перше — це мисливські господарства, де налагоджено надійну охорону від браконьєрів і розведення мисливської фауни. Тільки ж працювати треба. І гроші вкладати. Тому той, хто лінується і жадібний, часто задивляється на друге багате на дичину місце. А це заповідники і національні парки, державні заповідники і державні національні парки.
Закон нині забороняє полювання на цих заповідних територіях. Тому охочі поживитися народними ресурсами прагнуть змінити закони на свою користь. За 2011–2013 роки таких спроб було вже чотири. 

Хоч синоптики попереджали про циклон, що насувався з Балкан, для жителів та комунальників багатьох областей рясні снігопади таки стали неприємною несподіванкою. Найбільшого снігового шоку донедавна зазнали західні регіони, а цими днями — столиця й область. З другої половини п’ятниці автотранспортний рух на вулицях Києва, передмістя та області фактично зупинився. Лише у столиці випало 50 мільйонів тонн снігу, чого кияни не бачили майже 100 років.

Тепер, напевно, мало хто здогадується, що розвиток Південного берега Криму як оздоровниці почався фактично з того, що століття тому сюди, до моря, приїздили лікуватися від туберкульозу. Від небезпечної недуги в унікальних кліматичних умовах рятувалися лікар О. Бобров, співак Ф. Шаляпін, композитор С. Рахманінов, майстри слова М. Горький, І. Бунін, М. Коцюбинський, Леся Українка, В. Брюсов. Тоді почали з’являтися перші санаторії, на будівництво яких не шкодували чималих власних коштів відомі особистості. У радянські часи відкривалися нові протитуберкульозні санаторії, де хворі могли лікуватися безплатно. 
На жаль, ми, сучасники, похвалитися такою турботою про хворих на цю небезпечну недугу, особливо дітей, не можемо. Проте у нас є всі шанси створити багатотомну історію судових тяганин щодо захисту територій дитячих протитуберкульозних оздоровниць. 

На запрошення Ради Європи з 4 по 10 березня делегація Національної спілки журналістів перебувала у Брюсселі та Страсбурзі. За цей період у ході зустрічей представники не лише Ради Європи , а й Європейського суду з прав людини та Міжнародної федерації журналістів висловлювали стурбованість монополізацією телевізійного цифрового простору, фактами цензури, самоцензури в Україні.
На одному із засідань офіційний представник Ради Європи Даніель Холтген заявив: «Серед 47 країн—членів РЄ є три ключові медійні проблеми: коли ЗМІ відчувають себе дуже потужними через зв’язки з політиками і починають неетично працювати; коли є пряме втручання уряду в діяльність медіа, зокрема в Інтернет, коли втручання в роботу редакцій здійснюється через структуру власності». 

«—Два роки тому ми просто не могли пробити бюрократичну стіну різноманітних погоджень, — розповів директор «Волиньторфу» Іван Киричик. — Тепер ситуація докорінно змінилася. Я переконався, що є розумні люди, яким насправді, а не удавано болить те, що відбувається на нашому підприємстві і якою буде його доля. І передусім хотів би висловити вдячність керівництву виконавчої влади області, посадовцям Кабінету Міністрів, які допомагали нам зберегти підприємство, що вже через три роки залишилося б без сировини. Дай, Боже, їм здоров’я, і ще більше державної мудрості!» — ці слова на сторінках нашого видання побачили світ 23 листопада минулого року.