Чимало черкащан бідкається, що місто забудовується без урахування потреб городян. Колись затишне, хоч і далеко не європейське місто Черкаси останнім часом стали перетворювати на якийсь дивний конгломерат, у якому все менше місця відводиться людині. Ось так стисло можна підсумувати думки фахівців містобудування, з якими довелося говорити на цю тему. Понад три десятки опитаних жителів  дали негативну оцінку змінам в архітектурному обличчі міста.  

Село Млинок Зарічненського району притулилося в самісінькій заплаві річки Стир, що прямує до білоруського Пінська, і вже там, на сусідській території, впадає в Прип’ять. Півтисячі місцевих жителів із випусків новин чи не щодня чують: вони, мовляв, у зоні ризику. Якщо буде повінь, до Млинка вона навідається одразу ж. Утім, поки що вода, на щастя, навіть не підступає до села. 
— Пригадую 1978 рік, отоді нас дуже залило — навіть піч у воді плавала, — розповідає 70-річна Ольга Романова, яка тут живе з діда-прадіда.  

Нещодавно стало відомо, що  найближчим часом керівництво НАК  «Нафтогаз України» планує підписати з німецькою компанією RWE короткостроковий контракт на поставку в Україну через трубопроводи Словаччини спотового газу, купленого на одному з європейських хабів. Угода стане пробним каменем. Вона  розрахована на невеликі обсяги поставок — імпорт з Європи  становитиме близько 3 мільйонів кубометрів газу на добу.  

Гостра необхідність змін в управлінні державою наприкінці другого десятиріччя незалежності змусила чинне керівництво країни вдатися до рішучіших заходів. У їхню основу було покладено завдання переорієнтувати державний механізм на будівництво сучасної європейської держави, розвиток демократичного суспільства та задоволення нагальних потреб кожної людини.
Для цього варто було, озброївшись досвідом успішних країн, рішуче й безповоротно зламати існуючі управлінські догми, вдатися до певною мірою непопулярних заходів, щоби вибудувати концептуально нову виконавчу вертикаль, зробити її дієздатною і мобільною. 

Березневе сонце припікало і безжально перетворювало щедрі зимові запаси снігу на струмки та калюжі. Тому поблизу вуглегірського Центру культури кілька малих хлопчаків часу не гаяли: завзято ліпили і жбурляли сніжки. Моє запитання: «Ким вони хочуть стати в майбутньому?» застало їх зненацька. Розпашілі від гри, вони лише ніяково усміхалися й переглядалися. Нарешті один відповів: «Мабуть, футболістом». Інший, як виявилося, хоче бути «президентом». А ще один лише знизав плечима.

Важко сказати, що змінюється в роботі черкаських тролейбусників із черговою зміною керівництва комунального підприємства. Нині виконуючий обов’язки директора «Черкасиелектротрансу» Андрій Наумчук (від липня минулого року — це вже третій керівник) навіть на телефонні дзвінки не відповідає, не те щоб прокоментувати ситуацію. А вона, скажемо прямо, критична. Принаймні за оцінкою городян, які мерзнуть на зупинках, чекаючи тролейбусів. У цьому особисто довелося переконатися вашому кореспондентові, який    за цілу годину так і не дочекався «сімки», яка, згідно з графіком, вивішеним на зупинці, мала вже кілька разів ощасливити пасажирів.  

Подарував коханій на Восьме березня кошик рожевих троянд, а вона розплакалася. — Так розчулилась? — Ні, вона хотіла «Бентлі»…  
У цьому анекдоті насправді лише частка анекдоту. Бо неприкрашена правда з року в рік однакова: їх лихоманить, ними трясе,  а в очах упереджене побоювання: раптом не сподобається? І річ тут часто не в товщині гаманця, а в тому, з якою жінкою вам доводиться мати справу. Звісно, маму, бабусю чи доньку шокувати не варто. А от на дружині, подрузі чи колезі можна відігратися.

Я провела в Євпаторії останній день зими. Напередодні ситуацію, що склалася в місті (а воно вже четвертий день залишається без централізованого водопостачання), кваліфікували як надзвичайну на державному рівні. Тут побував міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога, у Сімферополі вже відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки, вже прийняті рішення про виділення коштів, аби курортне місто могло відновитися на початок сезону.
 

Ліс завжди був одним з найбільших багатств Чернігівсько-Сіверського краю, а його доступна деревина — головним і улюбленим будівельним матеріалом поліщуків та сировиною для роботи деревообробних підприємств. Тому завдання щороку посадити, більше ніж було зрубано, нині формулюється в дещо іншому ракурсі: забезпечити високопродуктивні, різновікові, біологічно стійкі, цінні деревостани, котрі можуть ефективно протистояти змінам клімату, хворобам і шкідникам.  

Уранці першого дня весни у студентів столичних вишів, які їздять на метро, був привід для радощів. Бо саме з цього дня, як повідомила прес-служба КМДА, у Київському метрополітені впроваджується новий вид студентських проїзних квитків. Точніше, в ролі проїзного буде звичайний… студентський квиток. Утім, і досі студенти могли користуватися пільговими проїзними, але в низці вишів їх купити було не так просто. Як розповіла Олена, мама студентки, спочатку треба було здати гроші старості групи. А потім він казав, у який кабінет звернутися за самим проїзним. Приходити по нього і займати черги інколи доводилось по 2—3 дні, та й то не завжди вистачало квитків.