Дуже актуальне запитання «Чи є життя після війни?» для багатьох наших співвітчизників залишається риторичним. А чи можливе відносно нормальне життя і розвиток громад Донбасу поряд із війною — поблизу лінії зіткнення? Там, де попри примарний режим тиші, немов жар, тліє гібридна війна, загрожуючи спалахнути пекучим полум’ям? 

Хоч що кажіть, шановні читачі, а варто ще й ще зняти капелюха перед геніальністю одного з найвизначніших учених в історії людства. Ідеться про  науковця, який колись сказав: мовляв, у нашому світі існують лише дві безмежні й нескінченні речі — Всесвіт і дурість. Хіба не пророк? Адже чітко вказуючи на вкрай несимпатичну людську хибу, автор теорії відносності та інших наукових відкриттів і законів тоді навіть гадки не мав про майбутні масштаби кремлівської пропаганди, поширення брехні, інсинуацій та безкінечної практики перекладання провини і власних косяків з хворої голови на здорову. Та його передбачення збулися досить точно, бо згаданій ду…, даруйте, геополітиці наших агресивних і віроломних сусідів, поки не видно ні кінця, ні краю. Причому вона не тільки безмежна, а й дуже токсична і небезпечна. Свіжим прикладом таких цинічних дій, де залишки розуму важко розгледіти навіть під потужним мікроскопом, стала й «безстрокова народна акція протесту» та блокування роботи міжнародної місії ОБСЄ в окупованому Донецьку. 

Наше знайомство в купе розпочалося з вірша, в якому йшлося про розлуку з  рідними, кров і війну. Та закінчувався він оптимістичною вірою в те, що повернення до рідного міста неминуче. Щоб жити і любити… 

Останнім часом у ЗМІ й соцмережах  з’являються публікації, в яких інформація про розподіл освітньої субвенції, її розрахунок, фінансування, надане для кожної громади, подається викривлено й суб’єктивно. Критики зокрема стверджують, що обсяг субвенції на 2022 рік нібито недостатній.

Конференція ООН з питань зміни клімату COP26, яка розпочалася в Глазго (Велика Британія), стала логічним продовженням саміту «Великої двадцятки» (G20), що днями завершився в Римі. Для участі в надважливій кліматичній конференції до Глазго прибув і Президент Володимир Зеленський. Першого дня у виступі він представив бачення Україною реалізації Паризької угоди. А сьогодні разом з іншими лідерами взяв участь у започаткуванні ініціативи щодо скорочення викидів метану.

Сумську обласну службу у справах дітей Юрій Каліновський очолює багато років. Каже, що за цей час хоч і ставав свідком різноманітних драматичних ситуацій, проте  кожен новий випадок сприймає глибоко родинно, особливо, зі щемом. Бо звикнути до цього неможливо. 

Щодня ми крокуємо власним життям. До нових можливостей і перемог. Але таке ганебне явище, як торгівля людьми, залишається не викоріненим навіть у ХХІ сторіччі й змушує страждати щороку сотні тисяч людей в усьому світі незалежно від віку, статі, кольору шкіри, освіти чи соціального статусу. На жаль, в одну мить опинитися у ролі безправного раба можна і за кордоном, і у своїй країні.

Мир. Таке коротке слово, але з таким глибоким змістом. І це розуміємо не лише ми, дорослі, а й наші діти, особливо нині, коли мир для українців такий бажаний. Коли для нашої держави це питання надзвичайно актуальне й болюче. Коли українські захисники боронять незалежність Батьківщини, а патріоти не втомлюються закликати націю до об’єднання. У такі часи цінні всі ініціативи, які реалізують зокрема завдяки міжнародним партнерам України. Проєкти сприяють посиленню взаєморозуміння в суспільстві між усіма його представниками, починаючи з наймолодших. Це ніби пошук однодумців, що мають спільні цінності, які вони разом понесуть у доросле життя, стаючи міцними цеглинками толерантних і згуртованих громад, отже й суспільства загалом. 

Осередком духовності, колискою народних талантів у різних царинах народного мистецтва на Закарпатті завжди був і ще залишається обласний організаційно-методичний центр культури. Створений 1945 року відразу після приєднання краю до України, він пройшов різні етапи розвитку. Нині тут концентруються всі функції, які допомагають існувати й розвиватися народній культурі. Торік центр відзначив 75-річчя. Але нині, вже через рік після гучних ювілейних святкувань, може перестати існувати. Ситуацію з’ясовував кореспондент «Урядового кур’єра».

Оспівана в піснях, повільно й тихо плине Вільшанка. Стою на березі й не можу надихатися її густим осіннім ароматом, який огортає все навколо. Сонце ще тільки сходить, розтоплюючи вранішні хмари та рожевий туман, вихоплюючи зі ще зеленої берегової рослинності яскраво-золоті кольори беріз. Застиг у човні далекий рибалка, ніби хтось намалював його для повної реалістичності пейзажу.