Акції вітчизняних підприємств у травні значно подешевшали. У першій половині цього місяця фондовий індикатор Української біржі (УБ) втратив 20% від рівня наприкінці квітня. Це істотно вплинуло на падіння індексу УБ за період з початку року (на 15 травня він знизився на 23,3%).  

Кількість дорожньо-транспортних пригод на шляхах України з року в рік зростає, і відповідно збільшується кількість загиблих та травмованих людей. Ця проблема стала реальною загрозою національній безпеці держави. Над її вирішенням працює чимало міністерств, відомств, громадських організацій, навчальних і наукових центрів. Одним із провідних ВНЗ, що готує кваліфікованих фахівців і безпосередньо працює над проблемами безпеки дорожнього руху, не лише в площині теоретичних розробок, а й на практиці проводить пропагандистську, профілактичну та виховну роботу, є Харківський національний автомобільно-дорожній університет. З його ректором Анатолієм Туренком зустрівся наш власний кореспондент і запропонував поділитися своїм баченням об’єктивної картини безпеки дорожнього руху в Україні та міркуваннями щодо її поліпшення, а також розповісти про напрацювання в цьому напрямку наукового і студентського колективу ХНАДУ.  

Комерційні банки, як і прості українці, сьогодні вельми занепокоєні питанням кредитування населення та бізнесу, яке знову стає дедалі ризикованішим. Утім, друга хвиля кризи, яку пророчать експерти, не надто лякає фінансові установи, які не збавляють темпів кредитування. Так, за даними Пробанк Консалтинг, на початок березня 2012 року кількість банків з числа 50 найбільших, які пропонували наймасовіші споживчі кредити, перевищила докризові показники і становить 20. Такі позики є ласим шматком і для людей, і для фінустанов. Адже банки на таких кредитах зароблять чимало: на 7 травня 2012 року середня ставка за споживчими позиками на купівлю товарів терміном один рік становила 69,01%.  Треба врахувати, що цей показник протягом останніх двох місяців значно зріс (приміром, на 5 березня він становив 63,85%).  

У п’ятницю, 25 травня, з Центрального вокзалу Києва Президент України урочисто відправить до Харкова та Львова два поїзди Hyundai. А вже з 27 травня розпочнеться регулярний рух швидкісних потягів за цими маршрутами. Тепер буде лише три пари швидкісних електропоїздів (дві —з Києва до Харкова й одна — з Києва до Львова). Решту незадіяних потягів у Львівському та Донецькому напрямках планують пустити у першій половині червня.  

Опівночі у вівторок у Донецьку почав обслуговувати пасажирів новий вокзальний комплекс. Зміни очевидні: загальна площа всіх приміщень зросла з 5 тисяч 800 до 21 тисячі 593 квадратних метрів, а пропускна спроможність «залізничних воріт» збільшилася з 15 до 35 тисяч пасажирів. Прикметно, що збудований ще майже 70 років тому один із символів міста двічі реконструювали, проте жодного разу так і не вдавалося збільшити його пропускну здатність.  

На розгляді у Верховній Раді перебуває законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо впровадження процедури електронний реверсивний аукціон» (№8633, прийнятий у першому читанні). Автор документа народний депутат Ірина Горіна обгрунтовує актуальність його прийняття потребою переходу на сучасні інформаційні технології й розробки у сфері здійснення держзакупівель на зразок тих, що діють у країнах Західної Європи, США, Канаді, Росії. Завдяки їй значно підвищується рівень конкурентності (на 5—10% збільшується кількість фірм-учасників). Крім того, економиться до 20% від загальної суми замовлень бюджетних коштів. У США електронна система торгів функціонує з 1998 року і була започаткована для закупівлі озброєння, предметів матеріально-технічного забезпечення військ. Як наслідок, її поширили й на інші сфери, адже  адміністративні витрати були скорочені у країні від $400 до $4 при закупівлі продукції на суму приблизно $1 тис. У Великобританії, Швеції, Голландії, Фінляндії такі системи запроваджено кілька років тому.  

Серед щасливих людей є особлива категорія: ті, хто не зазнали краху виробництва, не втратили почуття ліктя товариша і підтримки колективу, не пережили приниження безробіттям та базарною маячнею. Вони не попливли за течією хаосу, не скористалися можливістю прихопити для себе особисто шмат колективного пирога, а протиставили розвалу економіки професіоналізм і патріотизм. Відстоювали виробництво, а заодно й людську гідність, стверджували імідж України як держави, що може йти інноваційним шляхом.  

Зупинити час чи повернути його назад — мистецтво, притаманне магам, винахідникам машин часу та ще, як виявилося, працівникам КП «Харківпарксервіс». Бо аж ніяк інакше не можна пояснити той факт (не відвертим же ігноруванням постанови Кабміну), що діяльність цього підприємства і сьогодні регламентується нормами, чинними до 1 квітня цього року. Тобто попри постанову уряду, згідно з якою муніципальні місця для паркування мали бути оснащені платіжними терміналами, в Харкові не встановлено жодного паркомата. Тут, як і раніше, повновладними господарями стоянкових майданчиків почуваються люди у зелених уніформах. Варто наголосити, що здебільшого вони жодним чином не справляють враження гостинних, в українських традиціях, господарів.  

Коли говоримо про базові галузі української економіки, то насамперед маємо на увазі  гірничо-металургійний комплекс (ГМК), який є головним донором державного бюджету. Він також забезпечує 40% валютних надходжень країни.  Питома вага галузі у ВВП становить 25%.  Не менш потужна і соціальна складова. На підприємствах ГМК працює більш як півмільйона робітників у найбільш густонаселених регіонах країни. Окрім того, від завантаженості металургійних комбінатів залежать не лише робітники та їхні сім’ї, а й десятки чималих міст, які виросли навколо підприємств. Надходження податків від підприємств ГМК до бюджету дають можливість інвестувати кошти в розвиток інших галузей, розбудовувати соціальну інфраструктуру, збільшувати соціальні видатки. Тому, за логікою, держава повинна всіляко сприяти і протегувати галузі, яка без перебільшення є становим хребтом економіки України. І, звичайно ж, не залишати поза увагою проблеми, які накопичувалися з кожним роком.  

Що менше часу до Євро-2012, то більшою стає напруга довкола проведення футбольного чемпіонату. Західні політики погрожують бойкотувати спортивне свято, а деякі недоброзичливці навіть пропонують перенести його в іншу країну.   Роздмухують пожежу й ЗМІ: зарубіжні лякають своїх уболівальників українськими жінками легкої поведінки, браком комфорту та дорожнечею в готелях, а наші — проблемами з обслуговуванням іншомовних гостей і транспортними негараздами. Хто і наскільки правдиво висвітлює події, розібратися важко.