Економіка

Кабінет Міністрів оголосив про впровадження державної програми доступного кредитування для підприємців, яка передбачає часткову компенсацію державою витрат на відсотки за такими кредитами.

Нещодавно голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев заявив, що в межах проведення в Україні податкової реформи народні обранці та інші експерти дійшли висновку: треба об’єднати єдиний соціальний внесок (ЄСВ), податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ). Парламентарій вказує, що ставка такого податку буде зниженою.

Банкіри дедалі частіше заявляють, що в Україні закріпився стійкий процес падіння ставок за депозитами в різних валютах, зокрема національній. «Урядовий кур’єр» з’ясовував, наскільки надійна така тенденція і якими будуть відсотки за депозитами протягом 2020 року.

Полтавцеві Володимирові Литвину любов до тваринництва прищепила мама. Вона працювала в колгоспі дояркою і телятницею, малим йому доводилося їй допомагати, тому рано пізнав усі тонкощі цієї галузі. Коли виріс, дізнався, що його прадід по батьковій лінії, слід якого загубився на будівництві Біломорканалу, мав в обробітку 400 десятин власної й орендованої землі, утримував 80 пар коней, 40 пар волів і багато іншої худоби. Тож цілком природним було бажання Володимира, очоливши господарство «Вітчизна» у селі Максимівка Карлівського району Полтавської області, продовжити справу життя предків і ґрунтовно зайнятися тваринництвом.

Український уряд, запланувавши фінансування безпрецедентного обсягу реконструкції та ремонту автомобільних доріг, розбудовує мережу швидкісних автошляхів з дозволеною максимальною швидкістю руху 110—130 км/год. Ідеться про дороги, які матимуть не менш ніж по дві смуги руху в один бік із роздільною смугою, яка запобігає лобовим зіткненням із зустрічним транспортом. Основна мета швидкісної мережі — зекономити час водіям, а також зробити подорожі між українськими містами комфортнішими й безпечнішими.

Основа тваринництва в розвинених країнах — потужні аграрні підприємства, а не особисті селянські господарства населення. Натомість в Україні більшість поголів’я ВРХ і свиней утримують у приватних обійстях, що потребує від ветеринарної служби і суто професійних вмінь, навичок співпраці з населенням.

Державна допомога аграріям — не лише інструмент збільшення продуктивності праці в АПК і суміжних галузях, а й розв’язання питання зайнятості та забезпечення адекватного рівня життя на сільських територіях. Це стосується бюджетної програми компенсації аграріям частини вартості вітчизняної сільгосптехніки.

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук нещодавно заявив, що з 1 лютого цього року Кабмін запроваджує програму пільгового кредитування малого і середнього бізнесу під 5% річних. Проте, як відомо, банки надають кредити підприємствам за щорічною ставкою, не меншою за 17—20%. Отже, держава заявляє, що різницю у ставці кредитування, яка становитиме 12—15% для всіх українських позичальників, буде погашено.

Життя — це рух. Рухаємося — отже, працює економіка, забезпечують потреби людей, країна розвивається. Проте саме з рухом і виникають неабиякі проблеми. І в місті, і в селі. На сайті Черкаської обл­держадміністрації читаємо: «Станом на 1 жовтня 2019 року в області 34 сільські населені пункти мають потребу в забезпеченні транспортним сполученням з районним центром, а це становить 4,1% загальної кількості сільських населених пунктів області». Тобто потреба в перевезеннях є.

Чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 листопада 2019 р. становила 41 940,7 тис. осіб. Упродовж січня — жовтня 2019 р. чисельність населення зменшилася на 212,5 тис. осіб.

Торік одному з найбільших бюджетоутворюючих підприємств України — ПАТ «КВБЗ» виповнилося 150 років. І майже третину цього періоду ним керували нинішній голова наглядової ради підприємства Володимир Приходько і його батько Іван Приходько. Під керівництвом цих мудрих, із державницьким мисленням професіоналів завод у скрутні для економіки роки навіть відчутно зміцнив свої лідерські позиції на ринку транспортного машинобудування. Нині це потужне підприємство, без перебільшення, знають і йому довіряють на всіх континентах.

Щоразу, буваючи в журналістському відрядженні, пов’язаному з роботою сільськогосподарських структур, неодмінно звертаю увагу на місцеву переробну базу. Помітив тенденцію: якщо раніше у сільських населених пунктах наявність млина, олійниці чи круподерні була винятком, то нині стала майже правилом. Тобто місцеві господарники вже не обмежуються вирощуванням чи виробництвом рослинницької або тваринницької продукції, а воліють її переробляти і пропонувати торгівлі готові до споживання власноруч виготовлені вироби.