Із загарбанням Криму, розв’язанням війни на Донбасі втрачено чимало того, що вабило туристів, мандрівників. Але скільки унікальних природних шедеврів у країні! Можливості для відпочинку колосальні: привести б ті численні об’єкти до належного стану, знайти й відновити забуті, створити нові — й усміхнеться Україна. 
Йдеться не лише про великі парки, комплекси, курорти, санаторії. Йдеться й про невеличкі об’єкти, скажімо, рекреаційні зони вздовж доріг, на берегах річок та озер, у лісових пущах, куди можна прийти з родиною чи друзями і з користю відпочити: помилуватися дивами природи, зміцнити здоров’я, знайти інтелектуальну поживу.

Що робиться в чи не найбільш закритій для суспільства галузі? Який спадок залишила новому лісовому керівництву команда Сім’ї? Чи буде зламано старі схеми, чи стане вільнішим доступ до лісу? Про це та багато іншого — в інтерв’ю з головним лісівником країни Валерієм ЧЕРНЯКОВИМ.  

— Освоєння енергії вітру як екологічно чистого джерела є дуже важливим для майбутнього України, — зазначив, відкриваючи конференцію, відомий учений і автор багатьох розробок у галузі вітроенергетики Олексій Оніпко. Він проаналізував розвиток вітроенергетики в різних країнах світу та розповів про кращі українські розробки у відновлювальній енергетиці. 

Чи знаєте ви, що, прогулюючись київськими вулицями, фактично ходите по річках? Здивовані? Здивуєтеся ще більше, коли дізнаєтесь, що лише в центральній частині Києва протікає кілька десятків річок, а всього їх у місті — понад 100! Це стверджує професор Національного авіаційного університету доктор географічних наук Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ. 

У багатьох моїх знайомих стан стресу, викликаний подіями останніх місяців, перейшов у хронічний. Гинуть — як з однієї, так і з іншої сторони — наші громадяни. Насилля, керовані й підгодовані матеріально з «братньої» Росії сепаратисти, стрілянина і вибухи, заручники, похорони, сльози матерів, які більше ніколи не обнімуть своїх синів… 
А нині є в Україні й зовсім інше життя. Хоч воно теж періодично сповнене жорстокості, але від нашого докорінно відрізняється. Вже хоча б тим, що в ньому подібні не вбивають подібних до себе.

Міста і села області  досі оговтуються від травневої стихії, коли впродовж кількох годин ночі гірські ріки й невеличкі потічки миттєво вийшли з берегів і наробили лиха і в гірських, і в низинних районах. Перед стрімкими потоками дощової води не встояли ні капітальні шляхопроводи, ні електроопори, ні величезні дерева, ні господарські будівлі. Здавалося б, нищівний паводок 2008 року не повториться, але для жителів гірського Старосамбірського та сусіднього низинного Самбірського і Дрогобицького районів він виявився ще масштабнішим. 

Стоїмо на величезному заасфальтованому майданчику. Навколо — величні ялини та сосни. Під цим асфальтом колись була чудова галявина, але громадянину Януковичу закортіло відзначити свій 60-й день народження «на природі». Колона будівельної техніки негайно рушила до лісу, який оточує державну резиденцію «Залісся», і люди у будівельних робах на «раз, два, три» перетворили мальовничу місцину на банальну пивничку під відкритим небом. Саме тут було знято вже історичні кадри, на яких витанцьовував Янукович зі своєю компанією.  

Коли спостерігаєш за останніми новинами про повені на Балканах, знищений урожай, десятки загиблих, постає питання: а чим обернеться чергова повінь для України? Близькі до балканського сьогодення картини затоплених прикарпатських сіл та селищ, зруйнованих мостів, дамб, ліній електропередач після повені 2008-го ще міцно тримає пам'ять. Як і усвідомлення того, що все могло обійтися набагато легше, якби не людська жадібність і дурість. Зокрема йдеться про головну причину лиха — вибирання гравію з річок. 

Ліси Польщі порають 24 тисячі лісівників. Наші — навіть менші за площею — 64 тисячі. Рентабельність наших лісопідприємств — 2—3%, європейських (зокрема державних) — 15—22%.

Можна ще порівняти рівень охорони живої природи, прозорість торгівлі деревиною, зарплати працівників галузі тощо. На жаль, це також буде не на нашу користь. Але відтепер, з підписанням Угоди про асоціацію (нехай поки що політичної її частини), у нас з’явилася чітка перспектива розмовляти на лісову тематику з Європою на рівних, успішно торгувати лісопродукцією.

Звідси Карпати — наче на долоні, збігають за обрій могутніми гірськими хребтами, які щодалі — то з зелених стають синіми, фіолетовими, блакитними, наче небо. Над усіма горами височіє Говерла, гублячись у серпанку хмар.
На таких висотах не кожне дерево може прийнятися. А як уже прижилося і заплодоносило, то вважається найкращим  з-поміж своїх побратимів, насіння з нього — найдобірніше. Тому державний дендрологічний парк «Високогірний», що розкинувся на висоті у півтора кілометра над рівнем моря на 124 гектарах території Надвірнянського лісгоспу Івано-Франківщини, називають ще лісовою лабораторією. Тут науковці відточують знання про флору карпатських лісів, удосконалюють селекційні методи, а лісівники-практики беруть для лісовідновлення саджанці з елітних, так званих плюсових дерев, що за таксаційними, господарськими показниками є особливо цінними.