Нині в реєстрі Держказначейства України 77 399 розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які мають звітувати на порталі «Є-data». Він має найбільшу базу даних щодо публічних фінансів в Україні. Станом на 11 лютого на порталі зареєстровано лише 30% їхньої загальної кількості. Така маленька цифра зумовлена тим, що більшість розпорядників бюджетних коштів у містах не мають облікових систем та інтернету. Для них у межах проекту передбачено допомогу міжнародних донорів, зокрема німецько-українського проекту GIZ. Про це під час «круглого столу» в Києві повідомила заступник міністра фінансів України Оксана Маркарова. 

Падіння цін на сировину на світових ринках у 2015 році було очікуваним. Підвищення облікової ставки Федеральної резервної системи США, відтік капіталів із ринків, що розвиваються, і екстремальні події на ринку нафти призвели до падіння валют багатьох країн, що розвиваються. Але наприкінці січня з’явилися перші надії на відновлення зростання сировинних ринків уже в 2016 році. 

Вирішення питання з погашення іпотечних валютних кредитів здавалося вже загальмувалося після того, як Президент України Петро Порошенко наклав вето на відомий скандальний закон, згідно з яким позичальники мали повертати свої борги за курсом 5,05 гривні за долар. Верховна Рада і не намагалася подолати «вердикт» гаранта Конституції. 

Нещодавно Кабмін змінив постанову «Про удосконалення механізму виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги», чим істотно посилив вимоги до банків-агентів. Виконати їх банкам буде вкрай важко, тому, по суті, йдеться про те, що уряд має вкотре велике бажання перевести всі зарплатні проекти бюджетників у державні банки. 

Рік, що минув, і перший місяць 2016-го яскраво свідчать про те, що тривала криза у банківському секторі лише набирає обертів. Багато в чому все це — відголосок загального стану в політико-економічному житті України. Проте є й інші чинники, які банкіри замовчують. Чому банківська система буксує, в чому причини того, що фінустанови в буквальному сенсі лопаються? А інші, за словами їхніх керівників, погано живуть. Чи винна в цьому лише криза? «УК» намагався в цьому розібратися детальніше.

За словами директора фінансового департаменту Unison Bank Єгора Перелигіна, ключовий чинник поганого стану фінансово-банківської системи — девальвація національної валюти у 2015 році. «Так, на початку минулого року і Нацбанк, і уряд очікували, що на кінець 2015-го цей показник не перевищить 15—17%. Однак девальвація зросла аж до 43%. Держбюджет на 2015 рік було складено на основі курсу гривні до долара на позначці 17, вийшло 25. 

Позичальники та вкладники об’єдналися у боротьбі за свої права, доки їх не «зарізали» — саме це стало основним лейтмотивом спеціалізованих громадських організацій на початку 2016 року.

За словами голови правління Всеукраїнської асоціації «Фінансова грамота України» Михайла Стрельникова, наприкінці 2015-го Міністерство юстиції внесло до Єдиного державного реєстру громадських об’єднань громадську спілку «Конгрес споживачів банківських послуг». Її основна мета — захист прав і свобод, задоволення економічних, суспільних, соціальних та інших інтересів її членів. 

Останніми днями гривня падає, що не виправдовує прогнозів більшості експертів щодо її «поведінки», які вони давали у 4-му кварталі 2015 року. Так, за два тижні долар подорожчав на 3%, а 17 січня на готівковому ринку його курс до гривні перевищив 27. Чому так відбувається і хто винен у такій тенденції?

Екс-заступник голови правління Нацбанку Олександр Савченко називає чотири причини такого становища. «Перша з них — помилки уряду. Адже він до кінця року накопичив на своєму коррахунку 100 мільярдів гривень, чого не можна було робити. Треба було залишити 40—50 мільярдів гривень, а решту використовувати рівномірно протягом усього року. Коли нарешті гроші було «вкинуто» у ринок, з’явилася велика пропозиція гривні. Друга — проблеми з отриманням чергового траншу від МВФ. А ті кошти, які вже маємо від цієї інституції, використовуємо для сплати за критичний імпорт. Тобто долари на ринок не надходять», — зазначає він. 

Дедалі частіше наші суди приймають рішення, спрямовані на задоволення вимог та інтересів пересічних людей. Так, наприкінці минулого року під час розгляду справи Вищий спеціалізований суд України (ВССУ) ухвалив рішення, згідно з яким будь-хто із вкладників банків може добитися справедливості та відсудити моральну та матеріальну шкоду, заподіяну фінустановою в разі прострочення щодо видачі депозиту — пеню 3% за кожен день прострочення. Це велика перемога. Усі охочі можуть ознайомитися з цією ухвалою ВССУ від 11.11. 2015 р. у справі № 6-43516св14. 

Українська антикорупційна війна (нехай вона навіть велика і вітчизняна) у медіа-просторі часто зводиться до того, що з державної корпорації або установи звільнили людину олігарха «A» чи викрили на хабарі людину олігарха «Б».

Але за кадром залишається те, що відбувається зі структурою потім, після гучного затримання. Насправді ж очищення влади має відбуватися паралельно із запровадженням нових правил. Інакше людину олігарха «А» просто змінить людина олігарха «Б». На жаль, нині поза увагою громадськості залишається чимало структур і структурок, чию діяльність регулюють непримітні оку суспільства нормативні документи, положення, підзаконні акти. І часто саме таким структурам передають повноваження та компетенції на мільярди гривень, права на користування власністю, надрами. 

Комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) планує  дозволити емітентам викуповувати  цінні папери так званих сплячих акціонерів (тих, хто до 12 жовтня 2014 року не скористалися правом зарахування належних їм акцій на рахунки в цінних паперах у депозитарній системі). Таку вимогу містить розроблений регулятором законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання участі акціонерів в управлінні акціонерним товариством». Необхідність ухвалення такого документа в комісії пояснюють чималими витратами акціонерних товариств (АТ) під час розсилання «сплячим» акціонерам  повідомлень про загальні збори та на оплату послуг депозитарних установ за обслуговування їхніх рахунків у цінних паперах.  Хоч ці витрати такі самі, як і на акціонерів, що відкрили рахунки в ЦП, але не беруть участі в заходах із корпоративного управління.

За оцінками комісії, кількість «сплячих» акціонерів становить понад 5 мільйонів. Мінімальна їхня частка у статутних капіталах АТ зазвичай не перевищує 5%, а максимальна — у деяких випадках приватизації великими трудовими колективами  сягає 40%.