З першого квітня в Україні має розпочатися другий етап медичної реформи, під час якого на новий формат фінансування перейдуть медичні заклади. Але чи готова наша система охорони здоров’я існувати у новому форматі? На це питання повинні були дати відповідь пілотні проєкти зміни механізму фінансування спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. Перший впроваджували чотири місяці в Полтавській області на базі 56 спеціалізованих лікарень. Другий розпочався ще з червня 2017 року, і проводять його Національна академія медичних наук України (НАМНУ), Міністерство охорони здоров’я та Міністерство фінансів.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба змінив режим роботи зовнішньополітичного відомства й закордонних дипломатичних установ через стрімке поширення у світі коронавірусу. Про це він повідомив на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук. Ті співробітники, які в період карантину в дитсадках та школах не мають змоги залишити дитину до 14 років удома, зможуть прийти з нею на роботу. Для цього в МЗС нададуть окреме приміщення, де діти перебуватимуть із книжкою чи гаджетом.

Розпорядження Кабміну від 15 січня 2020 року №23, яким затверджено перелік опорних лікарень, спричинило на Житомирщині великий громадський резонанс. В області, п’ятій в Україні за площею, передбачено створити лише сім таких медичних установ. А на сусідній Хмельниччині, де така сама кількість населення, але площа на третину менша, — аж десять. Навіть якщо порівнювати майже ідентичні за територією і чисельністю жителів поліські області Житомирщину і Чернігівщину, то в першій тільки сім опорних лікарень, а у другій — дев’ять.

Пацієнтка похилого віку Галина Гаврилівна потрапила до Третьої черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги вночі з кишково-шлунковою кровотечею. Пацієнтці потрібне було переливання крові, але це виявилося проблемою. «Уночі нам було відмовлено, але вже вдень, зателефонувавши у відповідні інстанції, з допомогою заяв і прохань ми отримали пакет крові», — розповів тележурналістам хірург Олег Демура.

Запобігання онкологічним захворюванням як один із дієвих способів знизити рівень захворюваності. Промоція здорового способу життя: відмова від шкідливих звичок, активний відпочинок. Постійний доступ людей до інформації про ранні симптоми онкологічних захворювань. Зменшення чи усунення специфічних чинників ризику раку. Можливість введення імунізації проти вірусу папіломи людини на національному рівні. Усе це — ключові засади презентованого проєкту Національної стратегії контролю онкологічних захворювань до 2030 року.

Добрий десяток років тому наша колега Тетяна Ляшенко поїхала до кардіо­логічної клініки професора Зембали в польському місті Забже на складну операцію — заміну клапана серця. Вона розповіла: «Мене зустрів сам професор: «Раді вітати в нашій клініці!» — вибіг назустріч.

В Україні триває трансформація системи охорони здоров’я. Реформовано первинну ланку медико-санітарної допомоги, на черзі — реформа вторинної (спеціалізованої) ланки медичної допомоги. У Міністерстві охорони здоров’я запевняють, що докладають максимум зусиль, щоб із 1 квітня цього року програма медичних гарантій розпочала працювати в повному обсязі. Вона містить первинну, амбулаторно-поліклінічну, стаціонарну, екстрену, паліативну медичні допомоги, медичну реабілітацію та програму відшкодування вартості лікарських засобів («Доступні ліки»).

У світі кількість онкохворих щорічно зростає на 1,5—3%. Науковці пояснюють це насамперед екологічним забрудненням, неправильним харчуванням, хронічними стресами. На Житомирщині за останні 10 років чисельність пацієнтів із злоякісними новоутвореннями зросла не на середньосвітові 15—30%, а на 40%. Серед жіночого населення області на першому місці у структурі онкохвороб за причинами смертності від них — рак молочної залози.

Відомо, що серцево-судинні захворювання — головна причина смертності громадян України. Значну частину звернень до кардіолога становлять пацієнти з порушеннями ритму чи провідності серця. Майже 40 % — це хворі з фібриляцією/тріпотінням передсердь. Фібриляція передсердь — порушення серцевого ритму, яке діагностують у 2% населення.

На Луганщині 67,6% фельдшерських пунктів області розташовано в селах із населенням до 750 чоловік. Представники обласного департаменту охорони здоров’я стверджують, що моніторинг роботи лікарських закладів свідчить, що до них майже ніхто не звертається, а рівень надання медичних послуг не найкращий. Тобто постало питання щодо доцільності їхнього подальшого існування. А що з цього приводу думають люди, які живуть у сільській місцевості?