Ми живемо в часи парадоксів: попри те, що більшість базових ідей сучасної трансплантології в різні часи з’явилися саме на теренах нашої держави, в незалежній Україні досі не створено нормальних умов для розвитку цієї галузі. В нас виконують лише близько сотні операцій на рік, а в черзі лише на органну трансплантацію перебувають майже 5 тисяч наших недужих співвітчизників. 

Спочатку вона йшла. Хитаючись, але йшла. Потім лізла рачки. А потім узагалі лягла — посеред вкритої ожеледицею трирядної дороги. Хлопчик років п’яти смикав її за руку і заходився плачем: «Мамо, вставай».

Водій, який виїхав з-за рогу, на щастя обох, був тверезий. І місцевий — він знав, що відразу за крутим поворотом — пішохідний перехід. А тому не летів на скаженій швидкості, як це робить більшість тих, хто користується цим шляхом для об’їзду забитих транспортом центральних вулиць.

А ще водій був порядною людиною і не залишив маму із сином замерзати у зимовому надвечір’ї. У мобільному, який валявся тут же, знайшов номер на букву «М» (муж). Отетерілий від новини «муж» назвав адресу і вже через десять хвилин зустрічав сина і заносив смертельно п’яну двадцятип’ятирічну дружину додому: «Це ж треба, раніше з нею подібного не траплялося». 

Терміновий виклик для однієї з них — людині в лісі стало зле. Бригада знаходить потерпілого... і одразу біжить назад. Виявляється, тут джерело радіації, і перш ніж надати допомогу, лікарі повинні захистити себе. Фактично через кілька секунд бригада екстреної медичної допомоги та медицини катастроф повертається, вже одягнена в захисні костюми. 

У Тернополі вже три роки поспіль працює університетська лікарня — одна з перших в Україні. Зауважу, що мережа таких лікарень нині діє в усіх цивілізованих країнах: практично кожен зарубіжний університет (й американський, і європейський) має таку установу. Це зазвичай багатопрофільний, найбільший лікувально-профілактичний медичний заклад у регіоні.
Ми започаткували діяльність у цій царині ще 15 років тому зі створення власного медичного закладу, який назвали лікувально-діагностичним центром. Але проіснував він лише п’ять років. 

—На сьогодні лікування хронічної хвороби нирок V стадії доступне лише 18% із п’яти тисяч хворих, хто цього потребує, — зауважує у розмові з кореспондентом «УК» директор Інституту нефрології Національної академії медичних наук України (НАМНУ), доктор медичних наук, професор Микола Колесник. — На жаль, за міжнародними стандартами Україна не входить до переліку 146 країн, де методи із застосуванням діалізу вважають доступними (за кількістю хворих на мільйон населення, які отримують таке лікування). В Україні протягом 2012 року методом діалізу лікували 128 пацієнтів на мільйон населення, тоді як у білорусів — понад 400, а в Євросоюзі — від 800 до 1200.  

Торік представники Міністерства охорони здоров’я кілька разів побували в Донецькій області, де проінспектували організацію надання медичної допомоги в місцевих центрах первинної медично-санітарної допомоги. Загалом донеччани отримали високу оцінку проведеній роботі. Зокрема схвалення отримав підхід до створення нової моделі надання населенню медичної допомоги. А завдяки чому вдалося досягти істотних зрушень, розповідає заступник голови Донецької облдержадміністрації — начальник управління охорони здоров’я Олена ПЕТРЯЄВА. 

Є прогнози, які дуже хочеться, щоб не збувалися. На жаль, передбачення фахівців про загострення з часом впливу наслідків аварії на ЧАЕС на здоров’я людей — не перебільшення. Зокрема, з 2000 року реєструють невпинне зростання смертності постраждалих. Особливості проблеми, шляхи її подолання вивчають і впроваджують у практику працівники Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук». Про це розмовляємо з гендиректором професором Димитрієм БАЗИКОЮ.  

Сучасна онкологія — одна з найбільш наукоємних галузей медицини. Однак величезний обсяг наукових даних щодо розуміння природи злоякісних новоутворень, відкриття шляхів регулювання функціонування пухлинної клітини та використання молекулярно-генетичних методів у діагностиці і терапії раку все ще не дають очікуваних результатів: значного підвищення виживаності та якості життя онкологічних хворих, тим паче — остаточного позбавлення від тяжкої недуги. Тож треба шукати принципово нові шляхи аналізу, систематизації й використання чималого масиву наукових знань, накопичених людством у сфері молекулярної та клінічної онкології.

Щоб побувати на дні моря, яке шуміло і хлюпало тут 230 мільйонів років тому, не потрібен акваланг, важкий водолазний костюм чи батискаф. З цією роллю успішно справиться звичайна гірницька кліть. З гуркотом зачинилися двері, пролунав попереджувальний дзвінок, платформа гойднулася і плавно пішла донизу. Кінцева зупинка  на глибині 300 метрів, де від прадавнього моря залишилися не лише спогади — тут розташоване одне з найбільших у світі родовищ солі. Виробки всередині білосніжного пласта зустрічають постійною температурою 16 градусів і сіллю, сіллю, сіллю. З цього мінералу тут стіни, стеля, а ще він рипить під ногами, немов сніг. 

Створення НАМН України стало закономірним етапом розвитку вітчизняної медичної науки, яка ∂рунтується на славних традиціях її наукових шкіл. Традиції в медичній науці України склалися давно. У Київському університеті Св. Володимира створилася анатомічна школа Олександра Вальтера, учня Миколи Пирогова; хірургічну заснував Володимир Караваєв. Київська школа терапевтів стала гордістю української медицини. Її потужні гілки означені іменами Василя Образцова, Миколи Стражеска, Феофіла Яновського та інших.