Отже, з минулої неділі українці знову почали жити за літнім часом, перевівши стрілки годинників на одну годину вперед. Досі немає остаточного рішення — чи будемо ми й далі це робити. Урядовці обіцяють, що держава таки відмовиться від переходів на літній та зимовий час. Кабінет Міністрів  пропонує скасувати переведення стрілок годинника і встановити в Україні з 1 листопада 2012 року дію другого часового поясу. Відповідний законопроект зареєстрували у Верховній Раді ще 27 лютого. «У зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року запропоновано перевести годинникову стрілку навесні на літній час, а восени скасувати дію літнього часу і вже не переводити годинники», — йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.  

Торік у лютому, коли тільки-но запрацював закон про єдиний соціальний внесок, «Урядовий кур’єр» на своїх сторінках порушував питання про те, що хворіти для українців стало значно складніше («На лікарняний — краще з понеділка?», «УК» від 25 лютого 2011 року). Пригадую, як знайома вчителька тоді розповідала мені, що директор школи просив її та колег у приватному порядку, якщо вже вирішили піти на лікарняний, робити це краще з понеділка — аби бухгалтерії було легше рахувати дні непрацездатності. А ще він наголошував, що хворіти краще не довше за один тиждень.  

Прочитавши на одному з київських інтернет-сайтів замітку із заголовком «Найздоровіші українці живуть в Черкасах», я зрадів і, можна сказати, відчув гордість за рідну область. Проте чомусь непокоїло запитання: хто ж ці українці та скільки їх? 

7 липня 2011 року Верховна Рада ухвалила закони, які дали старт медичній реформі. Мета її першого етапу — випробування нової, оптимізованої моделі охорони здоров’я в рамках пілотних проектів у спеціально визначених регіонах (Донецька, Дніпропетровська, Вінницька області та м. Київ). У 2012 році дія пілотних проектів пошириться на переважну більшість областей країни, а до 2014 року планується запровадити нову систему на загальнонаціональному рівні.  

Вертикаль охорони здоров’я повинна мати всі ознаки військової організації. Тут експерименти небезпечні, якщо вони не вивірені, не узгоджені з владою і не знайшли чіткого розуміння у населення. Так вважає голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк.

Програма реформування системи охорони здоров’я була розроблена на Луганщині  як регіональна, але в процесі роботи виявилося, що її положення вдало вписуються в проекти, які на державному рівні проводяться як експеримент у чотирьох областях України.

— За багатьма позиціями ми йдемо в тому ж напрямку, що й пілотні області, а в деяких навіть їх випереджаємо. Необхідно показати, що ми вже зробили на рівні області,— каже Володимир Пристюк.

Тому він, єдиний серед керівників областей країни, взяв участь у нараді з питань реформування медичного обслуговування, яка відбулася в грудні минулого року в Адміністрації Президента України, та запросив представників міністерства відвідати край, аби наочно ознайомити з досягненнями. Така зустріч відбулася й дала змогу присвятити актуальній темі спеціальне засідання ради регіонів Луганщини — інноваційній формі роботи з представниками територіальних громад, що діє в краї уже понад десять років. 

Яким чином на сході країни вдалося передбачити й прорахувати концептуальні моменти змін у галузі, що стосується життя кожного громадянина, та наскільки активно новації підтримують представники громад? Про це розмова з очільником краю Володимиром ПРИСТЮКОМ та начальником головного управління охорони здоров’я ОДА Павлом МАЛИШЕМ. 

Про що мріє більшість молодих подружніх пар? Насамперед мати здорових, розумних і вродливих дітей. Створення у 1993 році Прикарпатського центру репродукції людини МОЗ України як філіалу Українського державного центру діагностики і реабілітації репродуктивної функції людини багатьом з них вселило надію. Новий медичний заклад, який через два роки став юридичною особою, з’явився завдяки плідній співпраці з донецькими колегами відомого в країні лікаря і науковця Володимира Босацького. Він і став його першим директором. 1999 р. методом народної будови та за підтримки голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка було зведено основний лікувальний корпус центру, який сьогодні очолює та розбудовує син Володимира Михайловича Ярослав Босацький. З ним — наша розмова.  

Нинішній час пропонує великі можливості, а натомість вимагає високого емоційного й фізичного напруження. Інший бік кар’єрного  та фінансового зростання — це висока конкуренція, котра спонукає людину працювати дедалі більше. Той, хто вимушений постійно підтримувати високий ритм життя, не вміючи протистояти стресу,  рано чи пізно ризикує потрапити в пастку хронічного психічного перевантаження і, зрештою, стати жертвою «синдрому менеджера». Як зробити кар’єру й при цьому зберегти емоційне та фізичне здоров’я, наш кореспондент  попросив розповісти психолога Марину КОПТЄЛОВУ.

Парадокс наших днів: тисячі хворих, життя яких можна було б врятувати оперативним втручанням, щороку помирають, а хірурги найвищої категорії мало практикують, бо … немає кого оперувати. Про це, зокрема, йшлося на щорічному з’їзді керівників кардіохірургічних центрів України, що проходив у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова.
Проблема серцево-судинних захворювань вкрай актуальна. 

У Дніпропетровському обласному клінічному центрі кардіології та кардіохірургії проводять 90% усіх операцій на серці в регіоні. Тут зосереджені високопрофесійні медичні кадри та найкраще обладнання.  Наприкінці минулого року голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул вручив колективу центру новий, уже другий у лікарні, ангіограф — сучасний комплекс для діагностики та лікування серця і судин. На ангіографічну систему «Infinix» виробництва фірми «Toshiba» (Японія) обласна влада витратила 20 млн грн.

Як відомо, фармацевтика — одна з найприбутковіших галузей. Світові інвестиції в розробку нових лікарських препаратів щорічно перевищують 100 млрд доларів. Утім, щоб нові ліки отримали реєстрацію і надійшли в продаж, вони повинні пройти клінічні випробування в максимальній кількості країн на різних континентах.
Довготривалий процес розробки інноваційного препарату включає кілька етапів.