Оптимізація первинної медико-санітарної ланки та створення госпітальних округів на Чернігівщині мають свої особливості. Насамперед, це значні відстані між населеними пунктами та хутірський тип розселення. Тож доступність медичної допомоги кожному сільському жителю значною мірою залежить від транспортного сполучення.

Навести лад на ринку лікарських засобів треба вже давно, оскільки ціни на одні й ті самі препарати в аптеках одного міста різняться в рази. І хоча про це добре відомо, але, як мовиться, віз і нині там. Тож ті хворі, що самі спроможні пересуватися, або їхні родичі намотують кілометри у пошуках дешевших медикаментів. Що робити тим, хто прикутий до ліжка, або кому допомоги чекати нізвідки, запитання риторичне.

Нині в Україні офіційно визнано лише 21 випадок зараження людей через компоненти і препарати крові. Однак фахівці зазначають, що йдеться лише про видиму частину айсберга, бо чимало хворих можуть роками носити в своєму організмі вірус гепатиту С чи ВІЛ-інфекцію не підозрюючи про це. Не менш складно у випадку зараження довести, що саме препарати, покликані нести порятунок, стали причиною смертельної небезпеки.

Про ефективність використання тварин для лікування недуг ми — сільські хлопчаки — добре знали. Приміром, однієї серпневої ночі на наших очах злий Пірат, із яким дід сторожував баштан, вмить зцілив одного з приятелів. Бідолаха після падіння з велосипеда помітно накульгував. Та коли пес зненацька загарчав і вискочив із бур’янів, «хворий» так дременув, що ми його ледве наздогнали. Тоді навіть не підозрювали, що стали свідками анімалотерапії. Тобто методу лікування, в ході якого якась із тварин допомагає пацієнту позбутися болячки й поліпшити стан здоров’я.  

«Чи то зима, чи то сльотава осінь, чи просто не щастить...» — саме так можна перерахувати ті причини, які впливають на здоров’я людини. Не вберігся, промочив або переохолодив ноги, ковтнув не того повітря — і будь ласка: застуда, нежить, кашель. Лікарі хитають головами й ставлять невтішні діагнози — кому застуда, кому ангіна, а кому й грип. А ослаблений хворобою організм уже підстерігають інші підступні недуги, ім’я яких — ускладнення перенесеного захворювання.  

Потрапити на чергування з бригадою швидкої медичної допомоги  мені вдалося не одразу.  «Машина швидкої допомоги — це зона підвищеної небезпеки. Обов’язково пройдіть інструктаж з техніки безпеки», — сказали мені у Дніпропетровському клінічному об’єднанні швидкої медичної допомоги, де ще не забули цьогорічний трагічний випадок, коли в таку  машину врізалося авто, яке вилетіло із зустрічної смуги. «Швидку» кілька разів перевернуло, з відчинених дверей випала лікар, потрапила під колеса і згодом померла в реанімації.

За словами булгаковського професора Преображенського, більшість людей їсти зовсім не вміють. Потрібно не тільки знати, що з’їсти, а й коли, як і що при цьому говорити. Сучасні дієтологи також запевняють, що мистецтву харчування треба вчитися.

Це можна називати безстроковою благодійною акцією, назва якої винесена в заголовок. Але більш влучно, як на мене, — Божою справою.
Саме таку справу торік у липні започаткував голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ, передавши маленьким пацієнтам онкогематологічного відділення обласної дитячої лікарні свою місячну заробітну плату. А ще закликав кожного жителя області в міру власних можливостей допомогти дітям та їхнім батькам. 

Кілька місяців тому країну сколихнула трагічна історія 25-річної Ксенії Михайлюти, яка під час мамопластики (простіше кажучи, збільшення грудей) померла на операційному столі.  Відмовчатися в цій ситуації компетентним органам не вдалося. Створено комісію з розслідування, порушено кримінальну справу, клініку позбавили ліцензії.  

Дитячий туберкульозний санаторій «Новостав»  притулився в лісовій мальовничій місцині неподалік Рівного: тут напрочуд легко дихається, і від того, здається, стає легше жити.

— Маємо 120 ліжок, і практично всі вони заповнені протягом року, — розповідає  директор Михайло Монастирський. — Щоправда, малих пацієнтів із відкритою формою туберкульозу в нас немає: тут зазвичай тубінфіковані або ж ті, кого потрібно відділити від вогнищ розповсюдження туберкульозу, тобто від хворих батьків. Тому, самі розумієте, це діти переважно із соціально неблагонадійних сімей.