Цими вихідними на сцені Національного академічного театру ім. Івана Франка усіма гранями виблискував талант Ади Роговцевої. Цього літа актриса відзначила ювілей, та присвячений цій даті вечір народна артистка України, Герой України вирішила перенести на півроку. 

Василь Німчук — дослідник староукраїнської та старослов’янської мов, діалектології, ономастики, історії мови, проблем української мови як конфесійної. З усіх цих галузей написав та опублікував понад 500 наукових праць. 

Нинішній рік, за рішеннями найвищих органів законодавчої та виконавчої влади України, проходив під знаком педагога, поета, письменника, фольклориста, культурного і громадського діяча Михайла Івасюка, батька відомого композитора Володимира Івасюка. Відкрито меморіальну дошку в кіцманській школі, де він працював, урочисто погашено іменну поштову марку. 

Його ім’я нанесено на карту Місяця. Звичайне українське прізвище Засядько, яким ще 40 років тому названо кратер, — поряд з іменами таких світових світил науки, як Коперник, Галілей, Ньютон, Ейнштейн.

За які заслуги так високо, до самісіньких небес піднесла його світова наукова спільнота? І чому ж тоді на Землі не спорудили йому бодай найскромнішого пам’ятника? Навіть відому всім шахту Донбасу названо не його ім’ям, а іменем онука. Генерал-лейтенант Олександр Дмитрович Засядько народився 20 листопада 1779 року в сотенному козацькому містечку Лютенька Гадяцького повіту на Полтавщині. Його батько Дмитро Данилович був останнім головним гармашем Запорозької Січі. Син Олександр обрав батькову стежку і після закінчення кадетського корпусу в Петербурзі став офіцером-артилеристом. Він 15 років не залишав поля бою: був учасником переходу Суворова через Альпи, воював з турками на Середземному морі, на Дунаї, брав участь у війнах з Наполеоном. Командир артилерійської бригади полковник Засядько пройшов з боями від Бородіна до Парижа і Лейпцига. Нагороджений найвищими бойовими орденами і золотою шпагою «За хоробрість».

Події останніх років, пов’язані з окупацією Росією Криму і захопленням значної території Донбасу, відверті територіальні претензії Кремля щодо Польщі та Прибалтійських країн, масштабна передислокація в ці дні зі східних регіонів РФ ближче до кордонів з Євросоюзом тисяч одиниць важкого озброєння та військових підрозділів (під приводом навчань «Захід-2017»), вкотре переконують: за 100 років після так званої Жовтневої революції в Петербурзі Росія не змінила своєї імперської суті.  

Лише кілька українських письменників живуть із творчості. А він жив як твір літератури. Олесь Ульяненко — єдиний лауреат малої Шевченківської премії, яку отримав 1997 року за роман «Сталінка». Цього року йому виповнилося б усього 55. Чи, зважаючи на інтенсивність, з якою він жив, аж 55. Його смерть 17 серпня 2010-го залишила болісні запитання в кримінальній, соціальній, культурній площинах. Її класифіковано «за нез’ясованих обставин», а діагноз «від гострої серцевої недостатності» осмислюється як підсумок його буття. Йому не вистачало любові, слави, коштів, визнання — усього того, чого прагне непересічна особистість, яка в одне життя вміщує кілька іпостасей. 

Його ім’я з’явилося на українському історичному і науковому небосхилах 1980 року. Світ готувався до 100-річчя винайдення електрозварювання, тож і вітчизняний однойменний заклад імені Є.О. Патона мав сказати про наш вагомий внесок у цю справу. Дослідники з’ясували: коріння її глибоко в Україні — Микола Бенардос 1881 року відкрив новий спосіб з’єднання металів і продемонстрував його на виставці в Парижі. 

У галереї славетних особистостей, чиї імена знає кожен українець, одне з чільних місць посідає гетьман України Іван Степанович Мазепа. 

Із кременю викрешується вогонь. Ця конотація найчастіше з'являється в уявленні тих, хто добре знає Василя Григоровича Кременя. Із кременю - тож із життєдайного мінералу. Із кременю - із чогось твердого, натурального, щільного, стійкості характеру («не людина - кремінь»). І, нарешті, вогонь - чинник людської цивілізації. На людський вимір, йдеться про суто людські якості: моральність, людяність, глибоку ерудованість, діловитість, здатність швидко розв'язувати життєві проблеми. Дуже важливою є і безпосередня причетність до причинності розвитку нашої нації і держави, а відтак, і до творення живої історії країни, що найкраще виражає натуру Василя Кременя. 

Багато сказано про його мудрість і доброту, про щирість і справжність. А ще була затята міць, гострий розум й незламна віра.