Особистості

  • Олександр Савенко: «Нині поняття журналістської порядності стоїть на першому місці»

    Олександр Савенко має унікальний професійний профайл, досвід головного редактора газети та журналу, президента Національної телекомпанії України та очільника Держкомтелерадіо. Йому вдавалося паралельно поєднувати й адміністративний, і журналістський досвід, то він сам жартома називає себе «синтетичним журналістом». Олександр Савенко керував Укрінформом неповні три роки. Без сумніву, проникаючи у «механіку» роботи інформаційного агентства та відчуваючи його пульс. Ця розмова — одна з серії інтерв'ю, присвячених 100-річчю агентства, — здається нам цікавою

  • Війна і мир Дмитра Коноваленка

    Дмитро Коноваленко, колишній начальник відділу кадрів серійного заводу, зустрів звістку про війну у Львові. Там він працював у райкомі комсомолу, а потім став наймолодшим головою Львівської міськради. Дмитро пройшов з боями від Львова до Києва у званні політрука Південно-Західного фронту. Захищав Львів, Тернопіль, Житомир. Визволяв від нацистських загарбників Кривий Ріг. Двічі був пораненим. У вересні 1944-го його комісували як інваліда ІІ групи. З окопу в Дніпродзержинську його, контуженого, витяг… санітарний пес. А лікар-хірург на згадку подарував йому маленьку вівчарку

  • Заслужений льотчик-випробувач Герой Радянського Союзу інструктор-методист ДП «АНТОНОВ» Юрій Курлін: «Іноземні капітани ходили за мною юрбою і запитували: чому «Руслан» літає краще за Боїнг?»

    Ще зовсім недавно ми вітали Юрія Володимировича з 88-річчям і бажали випити чарку на його 100-річчя. На жаль, 27 лютого його не стало. 7 квітня виповнилося 40 днів, як він пішов із життя. Розмова, яку пропонуємо до вашої уваги, відбулася в листопаді 2016 року. Але тоді Юрій Володимирович через скромність запропонував почекати з публікацією. Мовляв, про нього і так часто пишуть. Я погодилася, але зазначила, що про таких людей, як він, ще довго писатимуть. Дуже сумно, що в минулому часі

  • Ставайте свічками, як буква і дух

    Сєверодонецьк став третім з міст сходу України, де творча група на чолі з письменником Юрієм Андруховичем представила мультимедійний колаж «Безкінечна подорож, або Енеїда». Загалом у турі шість зупинок, останнім його приймає Маріуполь.

  • Світлана ЗАПАРА: «Існує суспільний запит на нову ідеологію та новий імідж суду»

    З-поміж процесів, які привертають увагу громадськості, — реформа судочинства. Із цього питання в Сумському аграрному університеті напрацьовано значний досвід, який стає у пригоді вітчизняній науці і практиці. Про це кореспондентові «УК» розповідає декан юридичного факультету СНАУ Світлана ЗАПАРА.

  • Ольга БУЛКОВСЬКА

    Сміливо витягнув з ополонки…

    Він тримає у руках м’яч і направду ним тішиться. Поруч із ним — той, завдяки кому хлопчина може радіти подарунку. І навіть не хочеться думати про те «якби», що могло б трапитися однієї лютневої днини. Але, на щастя, ангел-охоронець меншого Максима зробив так, що поряд опинився його старший тезко.

  • Роман Сущенко: «Дякую, батьку, за твій вибір»

    Лист-прощання, написаний українським політв’язнем у Росії після того, як він дізнався, що батько пішов із життя і його вже поховано, важко читати без хвилювання. Але Роман у ньому не впадає у відчай чи мелодраматичну ажитацію. Так, він тужить, сумує, глибоко і щиро. Але робить усе, щоб переплавити це почуття у віру та надію, пишуть колеги Романа по Укрінформу. Щоб незабутній світлий образ батька допомагав йому надалі жити й боротися.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Земні висоти Максима Громова

    Максиму Громову 25 років, хоча на вигляд молодший: вочевидь, збавляють рік-другий коротка зачіска і внутрішня енергійність, притаманна неспокійним і непосидючим натурам.

  • Микола ШОТ

    У Канаді живе Україною

    Лютий — місяць початку її життя. Рівно 95 років тому зимової пори в селі Озеряни нині Борщівського району на Тернопільщині побачила світ Ярослава. Її батьки Василь і Гелена Сулятицькі мали, крім земельних наділів, худоби, власну пекарню. Ярослава разом із двома сестрами не цуралася жодної роботи. Дівчата здобували знання в Чортківській гімназії.

  • Роман КИРЕЙ

    Зачарований скрипкою

    Це було ранньої весни. Чарівний звук, що долинав з відчиненого вікна, змусив його зупинитися. Тихо під супровід фортепіано виводила жалібну пісню скрипка. Звук був чистий, ніби джерельна вода. Хлопець застиг, заворожений голосом інструмента, а потім, прийшовши в інтернат, де жив і навчався, довго не міг заснути, прокручуючи в голові чарівну мелодію.