Особистості

  • Віктор ШПАК

    Мобілізація Гашека обернулася антивоєнним походом Швейка

    Під час проведеного кілька років тому опитування чехів на тему, що є найвідомішим брендом їхньої країни у світі, на першому місці опинилося знамените чеське пиво, на другому — уславлена хокейна збірна, а на третьому — бравий солдат Швейк. Нині вже важко повірити, що за життя автора безсмертного літературного героя жодне з видавництв не ризикнуло друкувати «низькопробний» і «аморальний» твір, а книгарні відмовлялися торгувати романом, якому немає місця у «пристойному товаристві».
    Біографи Ярослава Гашека не втомлюються нагадувати, що життя письменника начебто скрупульозно відображене в численних спогадах його сучасників. Та на ділі важко провести межу між легендами і реальними фактами з долі постійного завсідника празьких кав’ярень і шинків, якого друзі невипадково прозвали «бродячим гусеням». Тим більше, що майбутній сатирик ще з юнацьких літ не лише любив іронізувати над собою й оточенням, а й вирізнявся фантазією і відвагою.

  • Валерій РЕКУНОВ

    Пам’ятник Валерію Лобановському прикрасить центральну вулицю Києва

    Скульптурна композиція, присвячена видатному киянину, який своїми досягненнями прославив Україну в усьому світі, віднині прикрашатиме вулицю Михайла Грушевського. Пам’ятник, який десять років тому було встановлено на території стадіону «Динамо», стане помітнішим та доступнішим для тисяч киян та гостей столиці, які щодня приходять вшанувати великого тренера. 

  • Віктор ШПАК

    Тарас Шевченко: «Моя ти зоренько святая!»

    За українською письменницею російського походження міцно закріпилася сумнівна слава «фатальної жінки» і навіть конформістки. Втім, ще Борис Грінченко доводив, що грішно докоряти людині її національним походженням, а заслуги «московки» Вовчок перед Україною значно вищі за внесок більшості її затятих критиків.
    В офіційній біографії Марії Вілінської (таке дівоче прізвище письменниці) вказано, що її мала батьківщина — село Єкатерининське Орловської губернії. Втім, запис у метричній книзі засвідчує, що згадуваний хутірець входив до парафії села Козаків, де була найближча церква. Отож не випадково у сім’ї Вілінських знали й шанували українські пісні, які нагадували про походження батьківського роду з Київщини.

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    «Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює»

    Завжди, коли випадає бувати в містечку Тростянець, що за 45 кілометрів від Сум дорогою на Харків, неодмінно  заходжу до кімнати-музею видатного уродженця районного центру Миколи Хвильового, що в приміщенні першої загальноосвітньої школи. І хай місцева експозиція не переобтяжена  унікальними документами чи речами, тут збережено сам дух і обстановку, в якій виростав майбутній талант. 

  • Три мови — не з однієї колиски

    «Випадково я чув, як одна американська пані запитала, скільки коштувало б  купити хутір в Ісландії... Це викликало вибух гніву в  тому ісландцеві, до якого було спрямоване запитання. Він вичитав у відповідь цілий патер ностер (Отче наш. — О. П.) про те, що хутори ісландські взагалі не продаються, а переходять у спадщину сторіччя за сторіччям, а тим більше не продаються чужинцям... Парадокс: країна без меншостей — суцільно двомовна. Не тільки інтелігенція говорить по-англійському. Ледве чи можна знайти шофера автобуса, що не показав би вам дорогу, або продавальницю тістечок у крамниці, яка не відповідала б на всі ваші запитання доброю англійською мовою. Але, звісно, годі знайти двох ісландців, які б говорили англійською мовою між собою. Це не легше, ніж купити хутір чужинцеві». 

  • Фундатор української історичної картографії

    Народився майбутній вчений 19 лютого 1860 року в німецькій родині гончара в естонському місті Дорпаті (тепер Тарту). Вихованець правничого факультету місцевого університету, кандидат дипломатії, знавець шведської, данської, голландської та німецької мов, відгукнувся  на пропозицію попечителя Київської навчальної округи, і його зарахували на  посаду бібліотекаря (де-факто — завідувача бібліотеки) Університету св. Володимира. Він очолював заклад впродовж 34 років, зробивши значний внесок у його становлення. 

  • Віктор ШПАК

    У словнику Грінченка — саме життя народу

    Не одному поколінню українців утокмачували, що творчість Бориса Грінченка зорієнтована виключно на «націоналістично налаштованих поповичів» та «провінційних панночок», а тому чужа «будівникам комунізму». При цьому воліли не згадувати, що укладений ним чотиритомний Словарь української мови став основою першого українського правопису радянських часів, а його «Українська граматика для науки і писання» — першим національним підручником для шкіл Радянської України.  

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    Він не міг ударити людину

     Народний артист УРСР, лауреат Шевченківської премії Леонід Биков вражає і наснажує своєю світлою особистістю і як митець, і як людина.
    Не тільки сьогодні, коли 12 грудня на календарі, — 85-й день народження незабутнього актора й кінорежисера Леоніда Бикова, а й при згадці про цього чоловіка взагалі, мені природно уявити його обличчя не лише в обрамленні кіноплівки, а й у простій дерев’яній рамці з-поміж мільйонів родинних знімків у сільських хатах, які там висіли на стінах за мого дитинства. Бо якщо в Калінінграді після фільму «Добровольці» до Леоніда Бикова кидалися на вулиці моряки як до персонажа, що ніби переступив рамки екрана з кіношної дійсності в реальну: «Льошка! Рідний ти наш!», а після «Максима Перепелиці» глядачі називали його Максимом… То в українських глибинках, де не випадало отак десь зустрітися з актором віч-на-віч, просто любили його як не чужу, дорогу їм людину. Бо відчували в ньому те, що жінка, якій пощастило дати прихисток Леоніду Бикову у своїй хаті на час його кіноекспедиції, охарактеризувала в розмові з Іваном Миколайчуком щемним народним образом: «У нього душа — як окраєць хліба: хоч до рани його притули»… 

  • Великий українець Микола Амосов

    Сьогодні світова громадськість відзначає 100 років від дня народження видатного лікаря-хірурга, вченого, письменника Миколи Амосова. Його доля з 1952 року нерозривно пов’язана з Україною. Більше того, він став її сином. Тож згадаймо, якою була ця людина, за що співвітчизники назвали його Великим українцем.

  • Віктор ШПАК

    Щепкін став «нетеатральним у театрі»

    Готуючись до відзначення 200-річчя Кобзаря, гріх не згадати ще про одну визначну дату — 225-річчя з дня народження геніального митця, якого заслужено називають корифеєм російського театру, творцем його нової естетики, батьком сценічного реалізму. Є всі підстави стверджувати: як уся російська література виросла, за відомим образним висловом, із «Шинелі» Гоголя, так звичний нам театр виник завдяки Щепкіну. Та чи багатьом відомо, що автор «Тараса Бульби» і «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» вважав видатного актора своїм земляком, а Шевченко називав Щепкіна «друже мій давній, друже мій єдиний» та присвятив йому вірш «Пустка» з не менш проникливим зверненням — «друже сивоусий»?