Затиснуті у згодом названому істориками "трикутником смерті" районі Любар - Шепетівка - Миропіль, збройні сили УНР та її уряд, здавалось, були приречені на знищення. З двох боків напирали загони більшовиків і денікінців, а тому чи не єдиним порятунком видавався перехід на територію, контрольовану польськими військами.

У далекій Мексиці нашу землячку, випускницю Івано-Франківського університету 25-річну Тетяну Михайлюк нещодавно обрали президентом міжнародної молодіжної організації AІESEK. Цю посаду дівчина посідатиме з липня 2011-го до червня наступного року. "УК" вдалося поспілкуватися з юною лідеркою, яка нині працює за кордоном, та дізнатися, чому молодь різних країн світу покладається саме на неї.

"Коротше, Скліфосовський!" - ця крилата фраза з культового кінофільму "Кавказька полонянка" зробила прізвище видатного хірурга відомим усім. От лише далеко не кожен з нас хоч щось знає про життя цієї непересічної і талановитої людини, яку відразу три народи - росіяни, українці і молдавани - вважають своїм.

Перенесімося в уяві на півтораста літ назад - в останні лютневі (за старим стилем) дні 1861 року. 24 лютого (8 березня - за н. ст.) - Тарасові тяжко, завтра (9 березня за н. ст.) йому сповниться 47 років. А післязавтра, на світанку 10 березня, назавжди обірветься нитка його стражденного життя - невблаганна доля чітко розписала, коли й що має бути.

6 березня, але 60 років тому, у французькому містечку Мужен помер Володимир Винниченко: наш найперший прем'єр-міністр, автор державних законів Української Народної Республіки і художніх та публіцистичних творів, живописець і надзвичайно цікава людина, пишатися якою в Україні не поспішають...

Про це і не тільки наша розмова з відомим літературознавцем Галиною Сиваченко, причетною, зокрема, до романів Винниченка "Лепрозорій" та "Нова заповідь", які наприкінці 2010 року вперше в Україні побачили світ окремими книжками у столичному видавництві "Знання".

Кожному з нас нібито добре відоме ім'я поетеси, якій судилося стати в один ряд зі світочами українського народу - Тарасом Шевченком та Іваном Франком. От лише чим більше знайомишся з біографією і творчістю Лесі, тим краще розумієш, як мало про неї відомо.

Усі знають, що Леся Українка народилася на Волині. Однак при цьому слід обов'язково пам'ятати, що йдеться про територію колишньої Волинської губернії, землі якої тепер належать до Житомирської, Волинської, Рівненської та частково до Київської і Вінницької областей. А мала батьківщина великої поетеси - місто Новоград-Волинський, що підтверджується не лише спогадами Лесиної матері, а і беззаперечним документом - записом у метричній книзі, яка нині зберігається у Державному архіві Житомирської області.

"Світло душі твоєї засяяло в рідній Олешні і світить усій Україні в її невпинному поступі до волі, до відродження" - такі слова написали земляки із села Олешні Ріпкинського району на Чернігівщині на пам'ятному знаку Софії Федорівні. Тут щоосені наприкінці вересня, а також з 5 по 18 лютого відзначають дні Софії.

Ростислава Володимировича - а він учора відсвяткував свій сторічний ювілей! - ми застали за роботою: літній чоловік переглядав архівні матеріали, відновлюючи в пам'яті події непростого життя. На кожне фото - жива реакція, спалах в очах, адже на цих світлинах зафіксовано не лише його в оточенні відомих людей, а мить історії нашої держави. Чи не перебільшую?
 

На цю справу знадобилися роки. Бо те, що видатний філософ, правозахисник, літератор Микола Руденко - людина світового масштабу, в рідному селі Юріївка, адміністративно поглинутому селищем Біле, знали далеко не всі. Наприкінці 70-х років ХХ ст. його твори вилучили з бібліотек. Навіть навчаючись у виші, Ірина Жильцова, вчителька української мови, нинішній керівник музею, не чула про видатного земляка.

Перед Борисом Мозолевським до Товстої Могили, що на нинішній Дніпропетровщині, навідувалися упродовж багатьох століть - скіфські кургани манили до себе не тільки вчених, а й злодіїв. Але в ній, давно пограбованій і дослідженій іншими археологами, він знайшов спочатку молоду царицю із золотими прикрасами - важкою гривнею на шиї та великими й малими бляшками на останньому одязі, до якої ще ніхто не діставався.