Нещодавно харківська міліція затримала чоловіка, який повідомив про замінування Палацу спорту, де проходила всеукраїнська виставка ювелірних виробів «Ювелір Престиж». На щастя, це повідомлення виявилося неправдивим і закладеної «бомби» правоохоронці, які прибули на місце події разом із фахівцями-вибухотехніками, не знайшли. Але того дня їм усе-таки довелося добряче попрацювати:  евакуювати з Палацу спорту майже 500 чоловік, оглянути приміщення площею понад 16 тис. кв. м тощо.  

За словами художника Слави Бо (В’ячеслава Бондаренка), який придумав цю акцію, малював та роздавав крейду і фарби усім охочим, так вони з друзями вирішили підтримати українську мову, культуру і традиційний український борщ.
«Нині деякі луганчани не вважають себе українцями. Однак ми живемо в Україні, ми українці і хочемо про це нагадати всім. Навіть попри те, що деякі учасники акції розмовляють російською», — заявив Слава Бо. 

У свідомості більшості українців міцно вкоренилося насаджуване ще з радянських часів переконання, що Столипін — «представник царської бюрократії, з яким пов’язаний період жорсткої політичної реакції («столипінщина»)». Донині широко відомий вислів «столипінський галстук», яким стали називати зашморг для повішення, а за главою уряду Російської імперії міцно вкоренилася сумнівна слава прибічника чорносотенного руху — горезвісного «Союзу руського народу», на совісті якого криваві єврейські погроми та розправи над інакомислячими всіх без винятку національностей.  

Нещодавно подивилася фільм «Титанік-2». Події у ньому (цього разу вигадані) відбуваються через 100 років після реальної катастрофи гігантського пасажирського судна в холодних водах Атлантики, так майстерно відтвореної в кінострічці Джеймса Камерона. У новій варіації цієї історії все повторюється: сучасники будують точну копію першого «Титаніка». Вони впевнені, що цього разу буде хепі-енд. Але, поспішаючи встигнути до запланованої дати, допускають кілька недоробок. Корабель виходить в океан і… врізається в айсберг. Знову катастрофа, численні людські жертви. Як і слід було сподіватися, кінострічку геть-чисто розкритикували. Однак автори фільму зуміли нагадати: людству властиво наступати на ті самі граблі. Та й айсберги в житті кожного з нас — не дивина. 

І без того мутне дзеркало статистики взагалі стає непроглядно темним, коли йдеться про рибні запаси Буковини. На глибокому дні поховані відповіді на досить важливі для економіки області питання: скільки у нас риби, якої саме, наскільки ефективно використовуємо свій чималий водний фонд і який економічно-соціальний зиск отримує область і кожний її район з рибництва, котре за потенціалом є однією з найважливіших галузей економіки краю.
Буковинські ставки мають статус об’єктів загальнодержавного значення, оскільки створені на транскордонних річках — Пруті, Сереті, Черемоші.  

За інформацією віце-президента обласної федерації Геннадія Ушакова, з’їхалися ентузіасти з Дніпропетровська, Маріуполя (4 команди!), Бердянська, Києва, Херсона, Ялти і, зрозуміло, Запоріжжя. 
— Зі здобиччю повернулися тільки 16 мисливців, — уточнив Геннадій Ушаков. — Видимість була погана, до того ж риби в Дніпрі з кожним роком все менше і менше. Настріляли здебільшого сазана. За традицією половину улову передамо у дитячий будинок на Великому Лузі.

Нещодавно в містечку Городок, що на Хмельниччині, з’явився  пам’ятник  всесвітньо відомому вченому — мікробіологу Сергієві Виноградському. Ця подія  мала розголос далеко не провінційний: людина, чию постать увічнено в білому каррарському мармурі,  належить до когорти найвизначніших науковців ХХ століття. 
Відкриття пам’ятника «мікробіологові світу» (такі слова  викарбувано на постаменті) вшанували відомий вчений-мікробіолог Богдан Мацелюх, директор Інституту мікробіології та вірусології НАН України академік Валентин Підгорський, інші науковці. 

На вулиці Липській у Києві, де зневагу одне одному спинами виказують козацький гетьман Пилип Орлик та радянський функціонер Дмитро Мануїльський, сталася зміна. У сквері, точніше в його проміжку між вулицею Інститутською та Липським провулком, зникли лавочки. Між Липським провулком та вулицею Пилипа Орлика вони, як завше, стоять. А тут — наче корова язиком злизала.
Чия саме корова? А чия нині бал править, та й злизала. Не треба так жартувати? 

Зношеність очисних споруд, а також забруднення водойм значно знижують якість питної води. Розв’язати ці проблеми покликана загальнодержавна програма «Питна вода України». Стан її реалізації обговорювали під головуванням Прем’єр-міністра Миколи Азарова на нараді, що відбулася на Деснянській водопровідній станції (Київ).
«Ми повинні визнати, що рівень зношеності наших очисних споруд сягає 60%, а насосних станцій — 50%. Як наслідок, втрата води на наших станціях досягає 40%. І цю проблему потрібно розв’язувати. нам всім слід подумати, що конкретно треба зробити», — заявив Прем’єр, додавши, що уряд врахує конкретні пропозиції, у тому числі при підготовці бюджету на 2013 рік. 

Сказати, що закон про порти став для одеських портовиків цілковитим сюрпризом, — було б явним перебільшенням. Епопея із розробкою цього закону тривала понад 10 років. І вже майже рік законопроект існував у обрисах, які здебільшого збереглися і в остаточному документі. Втім, на фінішній прямій закон викликав цілком передбачуваний резонанс з боку всіх так чи інакше причетних до єдиної у країні вартісної морської підгалузі.