Напередодні Дня Незалежності завжди хочеться дізнатися про економічні успіхи рідної країни. Розмова із директором економічних програм Центру ім. О. Разумкова Василем ЮРЧИШИНИМ виявилася непростою, але відомий експерт влучно розписав чимало шляхів, якими нинішня незалежна Україна повинна крокувати далі. Як виявилося, ці «рецепти» не є суперунікальними — вони радше поєднують досвід розвитку інших країн із специфічними історичними, географічними та іншими «надбаннями» України.  

У парадному вестибюлі будівлі МВС України на видному місці в підсвіченій тривожним червоним світлом ніші зберігається Книга пам’яті працівників органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків. На жаль, цей скорботний мартиролог щороку поповнюється новими записами і фотографіями, бо професія  правоохоронця одна з найнебезпечніших. Ось і напередодні Дня пам’яті загиблих міліціонерів вона поповнилася чотирма скупими, але такими промовистими записами… Чотири молоді життя, яскраво спалахнувши, згасли від рук зловмисників. Найстаршому було 40 років, наймолодшому — 21…  

— У програмі комплексного розвитку Придунав’я на 2004—2011 роки  було 11 наших проектів. Жодного не виконано. Гадаю, їх все-таки буде реалізовано. Тепер вся надія на національний проект «Дунайський коридор», — не дуже впевнено промовив Андрій Абрамченко. — Процвітатиме порт — процвітатиме й місто. Воно тісно пов’язане з морегосподарським комплексом. 

Їздимо ми, сучасні українці, вітчизняними не скрізь гладкими автошляхами, даруйте, по-свинськи. Підрізаємо, не поступаємось, не дотримуємося потрібної смуги, перетинаємо подвійну суцільну… Однак особливий шарм нашого кермування в тому, що не включаємо поворотів — навіть у таких ситуаціях, які можуть закінчуватися плачевно.  

Святкові заходи, присвячені визначному ювілею, розпочалися ще у неділю. До Львова з’їхалися представники пластових організацій світу. Вони пройшлися парадом центром міста, а згодом відбулися традиційні пластові церемоніали. Потім 700 хлопців і дівчат сформували велике коло, зняли хустки, пов’язані навколо шиї, і зв’язали їх між собою, утворивши мотузку, довжина якої сягнула понад 500 метрів. Цей рекорд «Найдовший ланцюг з пластових хусток» зафіксували представники Національного реєстру рекордів України.

Святкування відбуватимуться протягом тижня.

Як писав класик вітчизняного гумору: «Я тут не буду патякати про те, що таке газета. Усі знають, що це діло дуже велике й поважне». Зрештою, в цьому давно переконалися і передплатники, і читачі нашого видання. Приміром, чого тільки варті започатковані редакцією рубрики «На контролі «УК», «Рік минув: що змінилося» тощо. А оскільки газетні публікації в багатьох випадках посприяли швидшому розв’язанню певних проблем, побільшало й звернень від читачів, які повірили в дієвість друкованого слова. Та знайшлися і ті, хто поставив під сумнів ділову репутацію «УК». Зокрема прокурор одного з районів Донецька, як розповів один із наших читачів, за словом у кишеню не ліз і зопалу назвав газету центральних органів виконавчої влади України… міщанською. 

Що тарифи на воду в кожному місті різні, я зрозуміла з інтерв’ю з представником Мінрегіону, яке недавно було вміщене у вашій газеті. Але й досі не можу зрозуміти, чи єдиними є норми води, чи також вони різняться за географією.

У нас раніше була норма 250 літрів води на людину на місяць. Ми жартували, що це на слона. Але платили справно, і з розумінням ставилися до «проривів» та «витікання». Але наприкінці минулого року ця норма збільшилася до 375 літрів. На запитання, чому, сказали, що поставили насос.

…Ця історія могла б послужити сценарієм новітнього українсько-бразильського серіалу. Тут поєдналися драма і трагедія, детектив та житейська казка. Два роки тому в далекій Бразилії народився хлопчик, Максим Подопригора. Малюк українського походження залишився сиротою і з самого народження потрапив у дитячий притулок. Тут зробив перші кроки, відчув турботу і любов чужих йому людей… 

У нашому будинку певний час тому створили житлово-будівельний кооператив. Та проблем у мешканців від того не поменшало, а навіть навпаки. І якщо раніше ми хоча б знали, куди скаржитися — до ЖЕКу, то нині вже й не знаємо, де правди шукати.

Підкажіть, будь ласка, як регулюються відносини між власниками квартир та житлово-будівельним кооперативом?

В. ГОРБУЛЯНСЬКИЙ,
м. Одеса

Ще кілька років тому на одній з околиць райцентру Рожище був рай для комарів. Бо в урочище, що прилягає до річки Стир, у час весняних повеней набиралося стільки води, що вона стояла до осені. Нині тут  — бджолиний рай. Як так сталося?  

У 2009-му двоє небайдужих людей — Юрій Момот та Костянтин Бальбуза — задумали влаштувати пасіку. Вони розуміли: для успішної реалізації задумки і майбутньої продуктивної роботи Божих комах потрібна надійна кормова база. Саме з її створення все й почалося.