О 4 ночі, коли мешканці будинку, що був споруджений у 1971 році, спали, в одному з під’їздів стався обвал у вісьмох квартирах — з першого по п’ятий поверхи. Полетіли у прірву кухні та вітальні кімнати. Якби зачепило спальні, жертв було б набагато більше.
Рятувальники, які негайно прибули на місце надзвичайної події, переляканих людей із вцілілих кімнат знімали за допомогою пожежних драбин, адже покинути житло самостійно вони не мали можливості. 

Із Донбасу вийшло чимало великих господарників, досвідчених командирів промислового виробництва, організаторів народного господарства. Микола Федорович НІКОЛАЄВ був одним з них.  
Майбутній високопосадовець народився у шахтарському селищі Моспине Донецької губернії у сім’ї шахтаря. Його батько Федір Якович працював забійником на шахті №12, згодом на Моспинській брикетній фабриці. Микола у 1941 р. закінчив середню школу і майже одразу був мобілізований у Радянську армію. Потрапив до 383-ї шахтарської дивізії, був стрільцем 6-го запасного полку, в якому спочатку проходило навчання особового складу, а восени того ж року полк вступив у бойові дії.

Що б таке з’їсти, аби схуднути — це риторичне питання чи не щодня постає перед більшістю українських жінок. Особливо актуальне воно влітку. І якщо одні в гонитві за стрункою талією переглядають свій раціон і зменшують кількість спожитих калорій, то інші в Інтернеті та глянцевих журналах вишукують різноманітні дієти. При цьому навіть не замислюються, що «сівши» на неправильну дієту, можна добряче підірвати здоров’я. Адже найчастіше панянки вирішують скинути «зайве»  попередньо не порадившись з лікарем та не зробивши відповідних аналізів. Ось, наприклад, така популярна останнім часом ананасна дієта.  

У липні 2010-го в інтерв’ю «УК» голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк сказав: «У протипаводкових заходах маємо збудувати 75 ємностей для регулювання стоку води. 16 ГЕС спрямовуватимуть силу стихії служінню інтересам людини». А в березні 2012-го, побувавши з керівниками держуправління охорони навколишнього середовища та держекоінспекції у Верховинському районі, де планувалося збудувати сім таких станцій, він раптом заявив: «Ми дійшли висновку призупинити будівництво дериваційної міні-ГЕС на Черемоші. Може загинути цілий ряд риби, занесеної у Червону книгу… Та кількість електроенергії, що мала вироблятися на цій ГЕС, буде незначною, порівняно зі шкодою, яка може бути нанесена». Чому думка обласного очільника так кардинально змінилася?  

«Край садів і виноградників» — назва, яка закріпилася за Закарпаттям у середині минулого століття. У столиці краян звали «корчагінцями» неспроста: сулії-корчаги добротного вина допомагали їм вирішувати найскладніші питання. Статус виноробного регіон має ще й сьогодні. Але імідж зіпсований... Новітні часи змушують говорити про занепад колись провідної та прибуткової підгалузі, необхідність її відродження.  

Про це говорять давно. Що Україна, на жаль, дедалі більше відстає в науковому поступі. Що молоді вчені, ледь захистивши дисертації, здебільшого тікають за кордон у пошуках самореалізації та кращого заробітку. Але нечасто ці розмови трансформуються в дії, спрямовані на те, аби переломити небезпечну тенденцію: з 1997 року за обсягами наукової продукції Україна впала з 27 на 44 місце, за рейтингом бази даних Scopus, та досі малоінтегрована у світовий науковий простір.   

Мене зачепила за живе інформація кореспондента «УК» Катерини Мацегори «Сильній владі потрібне сильне суспільство», в якій зазначалось, що «через дефіцит спілкування із владою українці просто не розуміють процесів реформування».

На моє глибоке переконання, громадяни лише тоді стануть справжньою опорою і підтримкою для влади, коли спілкування буде дієвим і двостороннім. Тобто влада не лише роз’яснюватиме свою політику, але насамперед прислухатиметься до критики і пропозицій знизу. Причому це повинно відбуватися на всіх рівнях: у пресі, на радіо і телебаченні, в електронних засобах. І на кожне критичне зауваження чи виступ у ЗМІ повинна бути якщо не обов’язкова реакція, то хоч докладне роз’яснення ситуації з боку владних структур. 

Закон має визначити не тільки подальшу долю портової галузі, а й закладає підгрунтя для стабільної роботи інших галузей економіки України: металургії, хімічної промисловості, сільського господарства. Уявляючи головні проблеми портового господарства України, не потрібно бути абияким спеціалістом, щоб зрозуміти, що галузь потребує негайної та глибокої реформи. Принаймні саме такі завдання закладав головний розробник — Міністерство інфраструктури — у філософію закону.  

30 вересня 2011 року. Наше судно, потерпаючи від страшного шторму, затонуло. Величезні хвилі віднесли шлюпку з екіпажем в один бік, а мене — в другий. Нарешті, зовсім знесилений, я виповз на цей острів, який назвав островом Відчаю. Я залишився без їжі і житла: навіть ніде було заховатися від спеки, дощу чи хижих звірів. Коли почало сутеніти, швиденько збудував із підручного матеріалу високу піраміду, заліз на її верхівку і всю ніч проспав міцним сном.  

Реалізація потужних інвестиційних проектів щодо освоєння унікальних природних ресурсів у Ренійському районі Одещини може перетворити північно-західний регіон нашого Придунав’я на квітучий, привабливий форпост України на кордоні з Євросоюзом.