Розкішні палаци, слуги, ексклюзивні автівки та яхти, одяг лише від всесвітньо відомих дизайнерів — для більшості з нас подібне життя видається далеким і нереальним. Проте є українці, для яких заплатити кілька тисяч умовних одиниць за сукню чи полетіти обідати в Європу — буденна справа. Звісно, таких людей у нашій країні небагато, але вони є і готові пустити пересічних українців у своє діамантове життя.  

«Ніде не працюю, чекаю на пенсію…» Так сказала мені 48-річна жінка, яка проживає в Дубровицькому районі на Рівненщині — у третій чорнобильській зоні. Цілком працездатна, вона сама виховує 12-річного сина і на роботу, власне кажучи, не поспішає: по-перше, безробітна мати-одиначка отримує від держави суттєвішу допомогу, ніж та, що має засоби до існування; по-друге, сина безкоштовно харчує в школі держава (викроювати з куцого сімейного бюджету щонайменше 10 гривень щодня непотрібно); по-третє, до пенсії їй залишився… рівно рік. Тутешні ж бо жінки виходять на пенсію в 49, чоловіки — в 54. На Рівненщині, скажімо, це майже половина області: на уражених Чорнобилем територіях проживає понад 400 тисяч людей. Додайте тих, що в інших забруднених областях…  

Розкажіть, будь ласка, детально, з яких приміщень складається загальна площа квартири. Також хочу дізнатися: що комунальники мають на увазі під опалюваною площею квартири, чи ці площі не тотожні? Яка є  прибудинкова територія, що входить до її складу і  як формуються тарифи на її утримання?

Ю. ПАНИЧ,
м. Львів 

Хочу дізнатися, як розподіляються комунальні послуги за функціями і тарифами. Намагався довідатися про це за місцем проживання, але відповіді не отримав. Тому змушений звернутися по допомогу до ЗМІ. Заздалегідь вдячний за відповідь.

М. СІДЕНКО,
м. Олександрія Кіровоградської обл.

В Ізраїлі винайшли альтернативу традиційному велосипеду. Там пропонують пересідати на екологічно чистий паперовий двоколісний транспорт. 

Нещодавно директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар висловив припущення, що торішня ситуація, коли «Газпром» намагався перекласти провину за недопостачання блакитного палива у європейські країни на Україну, може повторитися. «Ситуація може бути вкрай неоднозначною. Все залежить від того, якою буде зима цього року: чи аномально холодною, чи звичайною, чи теплою», — зазначив він. 

Цього літа кияни масово заходилися встановлювати квартирні лічильники води. Так, за перше півріччя їх встановлено 15 402. А загалом уже є більш як 700 тис. Враховуючи, що особових рахунків житлофонду в Києві, за даними ГІОЦ, налічується 942 766, можна припустити, що до завершення «загальної водоміризації» залишилось не так багато. Люди дедалі більше переконуються: засоби обліку вже стають, по суті, предметами першої необхідності в домі. Адже користування ресурсами дедалі дорожчає. У прес-службі Київводоканалу навели такі дані: сім’я з трьох людей, що разом споживає в середньому 5 м3 холодної води на місяць і має лічильник, сплачує втричі менше, ніж така сама родина, що безобліково користується послугою. Адже норма використання води лише на одну особу нині — 5,5 м3. 

Розкішний український хутір Мотронівка у Борзнянському районі на Чернігівщині. Тут і пасіка, й коні, і вівці, й корови. А гостей — не протовпитися. Одні ярмаркують, другі співають, треті пригощаються яблуками і сливами з Кулішевого саду. А он і хазяїн сидить на жолобі неподалік колодязя з журавлем. Напевне, саме в такі хвилини журливих роздумів про життя він написав дружині Леоніда Глібова — Параскеві: «Я зовсім старий в душі моїй. І мені більше за все потрібна мовчазна самота, як тим запорожцям, що під старість робилися пасічниками…». 

Виголошуючи вітальний з приводу Дня Незалежності спіч одній  людині, я після слів «і чарочку за здоров’я держави підняти повну» почув у відповідь невдоволене бурчання. Мовляв, я віддаю перевагу чарочці за здоров’я дружини, дітей, нарешті власного. Яка, набрякав гнівом добродій, держава, коли в нас це група людей, котра перебрала на себе її повноваження, змінила русло (у відомий бік) переваг та преференцій, найбільше фінансових! 

«Коли помирає поет, то помирає щось таке, що не кожний здатний побачити», — так казав герой Івана Миколайчука в його фільмі «Вавилон ХХ». Ці слова і про його своєрідного хрещеника в кіно, його товариша Богдана Ступку. Акторові пощастило увійти до видатної неповторної когорти українських «поетів» кіно 60–70-х років минулого століття, побачити театральних легендарних майстрів і створити свій неповторний талановитий світ — Богдана Ступки. І якимось дивовижно-містичним чином він усе життя був пов’язаний із двома безсмертними філософами: Григорієм Сковородою та Іваном Франком.