Дозволяти чи ні кататись дітям на атракціонах — питання, яке непокоїть більшість батьків. Адже всі пам’ятають про нещасні випадки, які час від часу трапляються. Так, півроку тому постраждало четверо дітей, що гойдались на каруселі, в якої відірвався трос. Загалом з 2005 року на атракціонах в Україні постраждало 27 людей, із яких семеро загинуло. Тож підстави для хвилювання є. Наскільки безпечні ці розваги сьогодні та як обрати нормальні гойдалки, з’ясовував «Урядовий кур’єр».  
За роботою атракціонів в Україні стежить Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Проблеми, що накопичилися в оборонній сфері, мають надзвичайний суспільний інтерес, вимагають невідкладних конструктивних рішень, у тому числі й законодавчого врегулювання. Це, зокрема, продемонстрували нещодавні парламентські слухання «Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України». До речі, за всю історію Верховної Ради це лише другі слухання, на яких у комплексі розглядалося широке коло питань оборони держави. Попередні відбулися у 1999 році.
У нинішньому парламентському слуханні взяло участь майже 700 осіб.

Звістка про те, що перші дотації за збережений молодняк великої рогатої худоби селяни зможуть отримати вже в другій половині червня, порадувала багатьох трудівників села, які вирощують та утримують худобу. Адже ні для кого не секрет, що з поголів’ям тварин, особливо корів, в Україні, м’яко кажучи, давно непереливки.
Як прокоментував урядове рішення заступник голови Черкаської облдержадміністрації Олексій Головко, вперше в історії України держава пішла на такий крок щодо підтримки розвитку галузі скотарства, заохочуючи жителів сільських населених пунктів утримувати молодняк великої рогатої худоби. 

Працюю викладачем вищого навчального закладу І—ІІ рівня акредитації з 2005 року. Викладаю українську мову і літературу та українську мову з професійним спрямуванням. Річне навчальне навантаження — 800 годин. Ще я – класний керівник. Стаж педагогічної роботи 13 років.

У квітні 2008-го за рішенням атестаційної комісії мені було присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії». У вересні 2010 року подала заяву на атестаційну комісію про присвоєння мені у квітні 2011-го кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії». Але директор технікуму відмовив, мотивувавши тим, що я не маю наукової роботи, надрукованого медичного посібника, статті. А це начебто обов’язково має бути за новим Положенням про атестацію викладачів ВНЗ.

У травні 2011 року я посіла ІІІ місце в обласному конкурсі викладачів української мови (за професійним спрямуванням) ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації. У вересні 2011-го знову подала заяву на атестаційну комісію про присвоєння мені в квітні 2012-го кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії». Але й досі маю сумніви…

Тому хочу запитати у фахівців, чи маю я право атестуватися в 2012 році на «спеціаліста вищої категорії» без надрукованої статті чи іншої наукової роботи? Які взагалі вимоги до присвоєння цієї кваліфікації?

О. МАТІЄНКО,
м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.

Я інвалід війни ІІ групи. Останнім часом з усіх ЗМІ дізнаюсь, що інвалідам Чорнобиля планують підвищити пенсію. Але чомусь нічого не кажуть про те, чи добавлять її іншим інвалідам, наприклад, інвалідам війни. 

Раніше чув про те, що саме таким як я інвалідам війни І-ІІ груп ще на початку 2012 року пенсійну виплату планували збільшити на 25%. А нині — тиша, ніхто цю інформацію не спростовує, але й не підтверджує. Тож хотів би дізнатися достеменно, збільшать мені пенсію найближчим часом чи ні?

В. СИЧ,
Харківський район, Харківська обл.

Нещодавно в інтерв’ю Першому національному  Голова Верховної Ради Володимир Литвин зазначив, що якби не було мовного питання, яке розводить, поляризує і  розколює суспільство, то перед виборами депутати придумали б інше…
Те, що спікер має рацію, як і те, що депутати, мабуть, не дуже переймаються інтересами своїх виборців, якнайкраще підтверджує  соціологічне опитування, проведене Центром Разумкова та фондом «Демократичні ініціативи».  

Звертається до вас інвалід загального захворювання ІІ групи. З 2001 року перебуваю на черзі для отримання путівки санаторно-курортного лікування. У 2005 році як вдова військовослужбовця перейшла на пенсію чоловіка, яка на 100 гривень більша від моєї, а для мене це суттєво.

У 2011 році звернулася до департаменту соціального захисту громадян в  Івано-Франківську щодо надання мені путівки. Та отримала відповідь, що я вже «не їхня». Та й узагалі начебто такі як я не мають права на путівку й на багато інших пільг. Але хіба це справедливо? І взагалі, наскільки я знаю, усіма цими питаннями займається Міністерство соціальної політики. Чи  помиляюся? Чому ж тоді комусь пільги належать, а комусь — ні?

 Хочу отримати роз’яснення та чітку відповідь: чи маю я право на санаторно-курортну путівку, і якщо ні, то чому?

О. МОЙСЕЙ,
м. Івано-Франківськ

Від колег неодноразово траплялося чути, що новий прокурор Одеської області, як ніхто до нього на цій посаді, налаштований на співпрацю із мас-медіа. Він, мовляв, готовий ділитися будь-якою інформацією в тих межах, що дозволяє професія. Свідченням такої відкритості може бути і його інтерв’ю для «Урядового кур’єра». Чи не головним клопотом свого відомства він вважає повернення бодай дещиці “золотих” одеських земель, що розповзлися по кишенях аферистів за останні 20 років.  

А все через суперечку, що виникла між ветеринарною службою Миргорода й району та приватними підприємцями, які торгують цією продукцією. Подейкують, що залагодити її до Миргорода їздила особисто заступник голови Полтавської облдержадміністрації Олена Адамович.
— Справді, підприємці були чимось незадоволені, але приїхали з Полтави, Києва – і питання вирішили. Зараз на Центральному ринку Миргорода можна без проблем купити і м’ясо, й сало. В тому числі від підприємців з нашого села, – підтвердив новину житель Миргородського району, Біликівський сільський голова Олексій Ганженко. 

Чи міг прадавній собака уявити, що згодом господар, якому вирішив віддано служити, побачить у ньому не лише охоронця домівки, а й призначить відповідальним за добробут. Нині породисте цуценя коштує чимало грошей, а розводити тварин, і передовсім псів, давно стало прибутковою справою. Що й казати про супутню індустрію: перукарні для чотирилапих престижніші за найдорожчі жіночі й чоловічі салони, дизайнерський одяг друзям нашим меншим шиють дружини впливових політиків, а іграшки для собак часом якісніші за ті, якими граються наші діти.