Директор економічних
програм Центру
ім. О. Разумкова
Василь ЮРЧИШИН

Напередодні Дня Незалежності завжди хочеться дізнатися про економічні успіхи рідної країни. Розмова із директором економічних програм Центру ім. О. Разумкова Василем ЮРЧИШИНИМ виявилася непростою, але відомий експерт влучно розписав чимало шляхів, якими нинішня незалежна Україна повинна крокувати далі. Як виявилося, ці «рецепти» не є суперунікальними — вони радше поєднують досвід розвитку інших країн із специфічними історичними, географічними та іншими «надбаннями» України. 

— За офіційною статистикою, до Дня Незалежності 2012 року Україна за багатьма показниками крокує вельми пристойно. По-перше, вже кілька місяців поспіль у країні тримається практично 0% інфляція, зростання ВВП у І півріччі становить 2,5%. По-друге, попри побоювання деяких експертів і роздмухування чуток серед населення, курс гривні   стабільний. Завдяки чому вдалося отримати ці результати?

— За півроку ми ще не маємо даних по ВВП. Цифри, які ви назвали, —  просто оцінка Прем’єра. Наші показники значно скромніші: зростання якщо і є, то становить приблизно 1,5%. Більш того, подивімось на показники розвитку економіки за 7 місяців 2012 року. Ми побачимо вельми непоказну картину: промисловість зросла на 0,5% (по суті, цей показник  на рівні похибки).

Без сумніву, за результатами першого півріччя у нас були певні позитиви. Але тут слід нагадати, що торік аграрний сектор показав дуже пристойні  результати за рахунок високого врожаю. У цьому році ситуація буде іншою. Наша оцінка вказує на те, що результати ІІ півріччя 2012 року будуть гіршими, ніж показники першого. 

Стосовно низької інфляції, то тут ситуація трохи складніша. У першому півріччі цього року не відбулося підвищення житлово-комунальних тарифів; непоганий урожай овочів і фруктів заклав підвалини для утворення хороших балансів за цими товарами і формування відповідних невисоких цін. Додайте ще те, що зарплати зростали дуже невисокими темпами, знизилися обсяги кредитування населення. А це все сприяє процесові незростання цін.

Будівництво автошляхів — один із основних напрямків розвитку України як транзитної держави. Фото Володимира ЗАЇКИ

Але скажу, що у всьому світі зростання інфляції не є основним негативом. Найбільшим злом вважається низьке зростання (або падіння) виробництва.

— Василю Володимировичу, які галузі чи підгалузі в Україні збиткові і які навряд чи виборсаються із кризи, тому держава і не повинна підтримувати їх?

— Думаю, що нині у нас лише агросектор потребує державної підтримки. Роль держави — створення рівних правил гри для всіх. Бізнес сам може вишукувати такі ніші для свого розвитку, які надаватимуть йому можливості для руху вперед, створення нових робочих місць. Інакше держава намагатиметься  змушувати підприємців робити щось у примусовому порядку. Як показує досвід передових країн, коли держава перестає лобіювати свої інтереси і якомога менше втручається в діяльність ринків і бізнесу, економіка найкраще розвивається.

Дуже добрим прикладом для нас у цьому сенсі може бути Грузія. Там в 2005 році було дуже швидко проведено основні реформи. Бізнес відчув спроможність, було в рази знижено податки. Але слід сказати, що за цих умов надходження до бюджету також збільшилися у 4—5 разів. Ось кого нам варто наслідувати.

— На вашу думку, чи сформувалася в Україні за роки незалежності насправді міцна банківська система? Як видно, нині населення країни, враховуючи негативний досвід співпраці із вітчизняними банками, не має бажання продовжувати співпрацювати й надалі. Що втрачено і що ще не зроблено банкірами?

— Справді, критикувати банківську систему є за що. Але якби економіка загалом і окремі галузі зокрема працювали так, як зараз банківський сектор, то було б дуже добре.

Подивімось на такий важливий показник, як депозити населення. Не можна заперечувати, що їх обсяги стрімко зростають. Люди призабули кризові 2008—2009 роки, коли частину депозитів було втрачено. І після кризи також відбулися певні ускладнення, тому що банки в односторонньому порядку почали змінювати правила надання кредитів та розвитку депозитних програм. Втім, повторюся, зростання обсягів депозитів триває.

Для подальшого розвитку такої позитивної тенденції, на мій погляд, дуже   важливо, щоб банківська система була прозорою. Так, можна і треба було змінювати правила гри, але обов’язково у контакті з населенням.

— Нацбанк і банківська спільнота лобіює ухвалення вельми цікавого законопроекту про поступове обмеження обігу готівки та введення безготівкових розрахунків. Чи насправді цей законопроект такий революційний і настільки змінить життя у країні (виведе зарплати з тіні, значно скоротить обсяги корупції)?

— Як напрям це правильно. У всьому світі триває розширення сфери впливу електронних грошей. Але це не має стосуватися купівлі-продажу масових споживчих товарів, а лише дорогих. Ми повинні дуже поступово йти цим шляхом. Інакше це буде ухиляння. І не треба думати, що будь-який контроль у цьому буде дуже успішним.

Часто кажуть: так у всіх розвинених країнах. Але у нас не так, та й не повинно бути обов’язково так. Тому в цьому питанні ми оберемо свій «обережний» шлях. Якщо хочемо розпочинати велику боротьбу із корупцією і тіньовим бізнесом, то потрібно починати не з населення та дрібного і середнього бізнесу, а з великих підприємницьких структур. І якщо хочете — із самої влади.

— Усі ми знаємо, що наукоємні галузі будь-якої розвиненої країни у ХХІ сторіччі провідні. Чи не пора нам створити спецзони на кшталт російського Сколково або Силіконової долини?

— Країна не має сировинних ресурсів. Але в нас є чудовий транзитний потенціал. І саме така особливість розташування і дає нам  шанси для розвитку. Адже транзитний потенціал — це не лише будівництво доріг від Польщі до Росії. Це інфраструктура навколо дороги, ремонтні майстерні, комп’ютерно-технологічне забезпечення. Це дасть нам змогу сформувати осередки технологічності. Приміром центри обробки певних матеріалів, середовищ тощо.

А ось амбіційних планів щодо планетарного розвитку науки і технологій, про які ви кажете, вибудовувати не слід. Це колосальна трата коштів, яка не приведе до бажаних результатів. І як свідчить практика, здебільшого це псевдопроекти.

Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Василь ЮРЧИШИН. Народився у Кам’янці-Подільському Хмельницької обл. у 1955 р. У 1977 р.  закінчив факультет кібернетики Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка, у 1994 р. — Інститут державного управління та самоуправління при Кабміні. У 1977—1993 рр. працював інженером, науковим співробітником і старшим науковим співробітником Київського держуніверситету. У 1994—1999 рр. — головний дослідник з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень, Фонду розвитку банківської справи та фінансів. У 1999—2004 рр. — доцент кафедри економічної політики Української (нині Національної) академії держуправління при Президентові України, директор з досліджень Агентства гуманітарних технологій. . З 2005 року — директор економічних програм Центру ім. О. Разумкова. Кандидат фізико-математичних наук, доктор наук з управління.